МИ НА ПРАВИЛЬНОМУ ШЛЯХУ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

У п’ятницю, 2 листопада, про проект «Баба Єлька» і про «Нову газету» дізналися найпросунутіші медійники з України та світу. Майже дві сотні журналістів, редакторів, маркетологів, піарників говорили про світові тенденції в медіа, ділилися досвідом і відповідали на запитання на Х Конгресі інформаційних сайтів та міських порталів.

 

Представити проект «Баба Єлька» запросили і «Нову газету». Ми розповіли про те, як виникла ідея проекту, про його команду, про цільову аудиторію і про наші результати.

А результати такі: за чотири місяці проекту «Баба Єлька» ми відвідали чотири райони Кіровоградської області, проїхавши сотні кілометрів, побували у одинадцяти селах, записавши понад сто пісень, більшість з яких притаманні саме Кіровоградщині, а отже репрезентують її на всеукраїнському рівні як самобутню частину України. До нас приєднався волонтер Корпусу миру фотограф Майкл Ендрю, який з нуля почав досліджувати і знайомитися з українським селом. І для нього кожна експедиція стала справжнім наркотиком. Власне, як і для нас.

За цей короткий час ми записали не лише пісні, а й рецепти страв, які були поширені на нашій території. У нас з’явилися ідеї, пов’язані зі збереженням рецептів власне українських страв, притаманних селам Кіровоградщини, а також ми почали досліджувати моду – з’ясовувати, якому одягу надавали перевагу жителі території, яку нині називають Кіровоградською областю. Найсумніше, що до нас, скажімо так, дилетантів у справах фольклорних, волонтерів, які задумали цей просвітницький проект за покликом душі, цим ніхто не займався системно. Ні управління культури різних рівнів, ні науковці з місцевого педуніверситету, ні різноманітні чиновники з різноманітних департаментів. Звісно, для студентів педуніверситету свого часу існувала фольклорна чи діалектична практика, проте  результати цих практик недоступні для пересічного читача чи слухача… А отже, про них може довідатися дуже обмежене коло осіб.

Про що говорять на столичних конгресах? Про монетизацію контенту, покупців, прибутки… Правда, повз всі ці «грошові» поняття де-не-де проскакують слово «цінність». Можливо, саме через те, що в основі «Баби Єльки» лежить глибоке і духовне, а воно зазвичай буває на далекій відстані від монетизації.

І ще: ми в жодному випадку не претендуємо на вичерпність своїх розвідок. Але той інтерес, який до проекту виявили медійники в Києві (ми отримали десятки відгуків із меседжем «проект крутий»), ще раз підтвердив: «Баба Єлька»  − це надзвичайно актуальний проект, який хоч і спізнився на кілька десятиліть, та все ж має продовжувати свою роботу. І навіть якщо члени команди – це волонтери, які витрачають власні кошти і час на проект, маючи взамін лише духовне задоволення, це не може бути перепоною, щоб не продовжувати втілювати ідеї «Баби Єльки» в життя.

Loading...