ПРО ГІДНІСТЬ НЕ В ДЕНЬ ГІДНОСТІ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Наприкінці листопада ми частіше говоримо або думаємо про гідність. Одні це роблять по протоколу – так треба, так склалося «календарно», розслабляючи напружені обличчя для фотокорів, тримаючи гвоздики перед пам’ятниками. Інші згадують свої перетворення, треті тільки знайомляться з цим поняттям.

 

І свічка на підвіконні, і книжка «Ті, що не хотіли вмирати мовчки», презентована минулого тижня у Кропивницькому, і події на Азовському морі, і воєнний стан у десяти областях (при цьому так і не розірвані дипломатичні стосунки з Росією), і поведінка нардепів у парламенті у вирішальний вечір (ви ж дивилися?) – все це має ніби спільний знаменник, який називається «гідність».

Днями я їхала з таксистом, який вирішив провести мені політінформацію (потім він зізнався, що сплутав мене зі школяркою). Він, одягнутий у шкіряну дублянку і хутряну шапку, упевнено розповідав, що в країні нині справжнісінький Голодомор (а я якраз їхала на презентацію книги про Голодомор, яка іронія), що всі чиновники – хапуги і бандити, а Україна стане достойною країною, якщо в нас введуть смертну кару за корупцію. На якусь мить я запідозрила, що нас із ним знімає прихована камера, адже було важко повірити, що існують люди, здатні повторювати мантри російської пропаганди, говорити фразами з телевізора та серіалів (зокрема «Слуга народу») і щиро бути переконаними у своїх інтелектуальних здібностях та підкованості у сфері історії та міжнародного права.

«За кого ви будете голосувати?» – вирішила я перебити словесний потік саморобного політтехнолога.

«За Порошенка – не буду, бо він накрався вже. Юлі я не вірю, вже слішком довго вона работає на цьому попріщі. Голосувать буду за Зеленського. Оце слуга народу». Перші секунди здавалося, що він глузує. Бо хіба може людина так щиро і впевнено висловлювати аргументи на користь шоу-мена на посаді президента? У мене в голові закрутилися десятки питань – про політичний досвід, про освіту, про представництво на міжнародному рівні, про війну, врешті-решт! Знаєте, який був головний аргумент мого співрозмовника? Рейган! Успішний досвід американського президента Рональда Рейгана, який у молоді роки був актором і радіоведучим.

Чи легко вам уявити Україну, президент якої розважав олігархів на днях народження? Мені дуже важко. Та й взагалі, навіщо це робити…

Чомусь дуже часто нам, оточеним однодумцями, перебуваючи у колі собі подібних, здатних аналізувати і критично сприймати інформацію, здається, що цирк із можливим Зеленським-президентом, Воною, іншими акторами (спеціально не беру слово «актор» у лапки, бо вони прекрасні актори!) – це не більше, ніж шоу, яке вони гарно навчилися продукувати.

Війна, яку відкрито розпочала Росія проти України на Азовському морі, сприяла появі в інформаційному просторі ще більше шоу-менів, які слово «вибори» вживають в ефірі частіше, ніж будь-яке інше. І дуже шкода, що вони збирають велику аудиторію…

Loading...