Листи у 2019-й

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

«Я не знаю, прочитаете ли вы это письмо, но точно знаю, что мы своих не бросаем. Желаю вам силы и воли».

 

Мені чи не вперше за багато років довелося писати лист російською, бо іншою мовою – рідною і мені, і адресату – не пропустила б цензура.

Я писала українцеві, який зараз перебуває у російській тюрмі, нашому земляку − капітану захопленого в Керченській протоці катера «Бердянськ» Роману Мокряку, родом із села Карлівка Кропивницького району. Писала в його особі усім захопленим Росією українським морякам, для яких 2019-й рік буде роком звільнення з російської тюрми (віримо в це всі разом).

Романа захищатиме відомий російський адвокат і правозахисник Ілля Новіков, якого ми знаємо не лише завдяки його колишній участі в інтелектуальному клубі «Що? Де? Коли?», а й історії про його допомогу  горезвісній Надії Савченко.

Я не встигла написати Романові про те, що в Україні створили єдину помісну церкву, що гасло «Геть від Москви» стало прямо відображати сучасну українську дійсність. Не встигла написати про те, що Кропивницький попрощався з воїном із Аджамки, без якого залишилися напівсиротами троє синів. Не встигла написати, та й якби написала, то лист би не дійшов до свого адресата – кажуть, що в Лефортово працюють цензори, які читають і між рядками. А вимоги до листів серйозні – жодної політики і тим більше, роздумів про російську агресію і наші втрати.

Найголовніша подія минулого тижня, післясмак якої ми відчуваємо і нинішнього, – це створення єдиної Православної церкви і обрання її глави. Як висловився політичний аналітик Олег Пономарь, це «безвіз, помножений на мільярд». Кропивничани, які їздили 15 грудня на площу біля Софіївського собору, зізнаються, що емоції важко описати словами. Мрія не одного покоління українців нарешті здійснилася. Навіть атеїсти відчули потужну значимість цієї події, на мить ставши щирими атеїстами Київського патріархату. І як би українці не ставилися до Президента Петра Порошенка та його слова про те, що там, де сьогодні махають російським кадилом, завтра б’ють російські танки, – були дуже влучними і правдивими.

Оптимізму додає і деяка інформація про митрополита Єпифанія. Один факт – його підтримка ще з початку анексії Криму українських політв'язнів Олега Сенцова та Володимира Балуха, не афішуючи своїх дій.

…Повертаючись до теми листування, згадаємо тип листів, які збирала цього тижня «Нова газета». Збирала протягом двох тижнів і вже скоро відправлятиме своїм адресатам. Це листи для героїнь нашого проекту «Баба Єлька». Зима трохи скорегувала наші плани, і кілька раніше запланованих експедицій у села, де не водиться снігоприбиральна техніка, довелося відкласти. Але ми вже склали такий собі лист бажань (перелік сіл, куди варто поїхати з експедиціями). І мріємо, що все заплановане вдасться. І всі адресати отримають свої листи.