2019-Й – РІК ПЕРЕМОГ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Справжня різдвяна погода надихає на святковий настрій. Ми щойно повернулися зі своїх редакційних мандрів, нарешті перечитали усі ваші листи і остаточно пересвідчилися в тому, що головне багатство нашого краю та й усієї України – це люди.

 

У переддень Нового року, нового етапу нашого життя хочеться думати і сподіватися на хороше. А ще хочеться, щоб ніхто з українців не забував про головне – про зміни, що почалися в нашій свідомості, про процеси самоідентифікації, яким (на жаль і на щастя) сприяла російська агресія з початку 2014-го року.

Хочеться, щоб 2019-й був роком перемог. Здорового глузду над словоблуддям, фактів над фейками і маніпуляціями, проєвропейського курсу над совковим мисленням, нового над старим. Хочеться, щоб усі повернулися додому – полонені по російських тюрмах військові і цивільні українці, окуповані землі Донбасу,  багатостраждальний Крим. Щоб українці почали аналізувати слова політиків і перестали звалювати відповідальність за усі негаразди на одну голову.

Хай це станеться у 2019-му…

Якби наприкінці року ми роздавали умовні премії героям наших публікацій, то ними б стали дуже багато цікавих людей, котрі не нарікають на умови, в яких їм випало жити і працювати, а створюють умови, в яких хочеться розвиватися.

Серед них Валерій Жванко – краєзнавець із Попельнастого Олександрійського району, який за підтримки сільського голови Олега Волянського створив у селі культурно-мистецький центр – суміш музею і арт-простору, де побували вже сотні відвідувачів і побувають, ми впевнені, тисячі.

Відзнаку отримала б Валерія Кривошапка – диво-жінка, яка, маючи за капітал лише власний ентузіазм, створила будинок для одиноких літніх людей, позбавлених піклування і надії на спокійну старість.

Умовну нагороду ми б вручили упертому у своїх намірах допомагати людям Володимиру Лебєдєву, який п’ять років тому подібно Валерії Кривошапці створив будинок добра «Милосердя», де можуть знайти прихисток люди без постійного місця проживання.

Ми б дали відзнаку 80-річній Анастасії Зеленько, яка все своє життя присвятила пісні, керуючи колективом «Барвінок» у Розумівському будинку культури. У свої 80 вона має чисту пам'ять і готова годинами наспівувати народні пісні… Аби тільки встигнути їх записати!

Окремі відзнаки – нашому народному «продюсеру» Олександру Ратушняку, який за рік, що минає, зробив для популяризації української сучасної культури більше за всі управління культури разом узяті.

Подяка від «НГ» екоактивістці, голові ГО «Озеленення.Кропивницький» Надії Паливоді, завдяки якій ми навчаємося берегти дерева. 

Нагороду отримало б невгамовне подружжя Ірини та Сергія Ткаченків, яке будить і активізує громади Кіровоградщини своїми заходами і проектами…

Нагороду отримав би кожен воїн і кожна мама воїна, які навчилися бути сильними в очікуванні остаточного миру.

Отак, в очікуванні остаточного миру, зустрінемося у 2019-му, який − віримо! – буде роком перемог.