БУДЕ ВЕСЕЛО

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Щоразу передвиборна кампанія і сценарії, за якими вона проходить у маленьких провінційних містах, мають особливу привабливість. Всі більш-менш активні локальні активісти вже встигли побувати в різних партіях, не цураючись відверто змінювати політичні вподобання.  Що ж поробиш, люди мислять, змінюються разом із світом навколо і в цьому нібито немає нічого крамольного.

 

Ніхто ж не винен в тому, що колись комуніст – це звучало гордо, Народний Рух притягував зухвалих молодих патріотів, а в Партію Регіонів приймали, бо «так треба було» для збереження посади, бізнесу чи хороших зв’язків з «центром». Ніхто не винен, що саме ці політичні спільноти вже зникли з політичної арени (може, хтось і винен, та ми не будемо заглиблюватися).

Часи змінюються, змінюються назви партій, гасла і кольорова гама рекламних матеріалів, але основні схеми, інструменти агітації та принципи роботи людей з людьми лишаються тими самими.

Сьогодні, особливо старшому поколінню, зовсім не соромно ходити з розлогою біло-блакитною парасолькою «ПР», у футболці «Батьківщини», носити бандану з «Я люблю Юлю» і класти хліб у торбинку від Ляшка. Беруть, що дають, використовуючи поширене внутрішнє виправдання: я візьму, а проголосую як захочу. Те саме й з політичною пресою – макулатура ще нікому не була зайвою, особливо в селі – і в господарстві згодиться, і посміятися можна з надуманих рейтингів без вихідних даних (хто і коли робив опитування, якою була вибірка і який процент похибки – про це часто забувають написати в подібних рейтингах). Дуже рідко вона, преса, дійсно цікава і насичена збалансованими матеріалами, як от у виданнях «Самопомочі» чи Аграрної партії. Хоча про який баланс можна говорити, якщо такі видання насичені лише політичною агітацією.

Я теж беру до рук і до очей газети і газетки, які намагаються всунути мені вуличні роздавайки. І коли бачу, як десятки газет валяються в коридорах багатоповерхівок, розумію, скільки грошей (наших із вами) витрачено на пресу, що швидко стає сміттям (тут так і хочеться сказати: читайте «Нову газету», тут і політика, і до політики).

Цього тижня Кіровоградщину відвідало двоє кандидатів у Президенти – Олег Ляшко і Валентин Наливайченко. Один кандидат у президенти роздавав дітлахам новорічні подарунки із символікою своєї політичної партії (це зафіксувала ОПОРА), зустрічався з електоратом, інший – спокійно і витримано провів прес-конференцію.

А ще одна гаряча тема для розмов – команда майбутнього кандидата у президенти Зеленського. Хоча й досі не зрозуміло, грає містер Зе роль кандидата у президенти, чи є кандидатом у президенти. Так само  незрозуміло, хто б міг бути його довіреним обличчям на Кіровоградщині. Якщо відштовхуватися від сфери зацікавленості Зеленського, то це мають бути місцеві коміки, КВНщики чи… тамади?

Одним словом, буде весело.

Loading...