ЗУБ ДАЮ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Зуб даю, ви не назвете поіменно усіх кандидатів у президенти. І ще один зуб даю, що ви не оцінюєте кандидата за їхньою програмою. Два Шевченки, двоє Тимошенків – вже тут може замакітритися в голові, а що говорити про десяток прізвищ у бюлетені. 

Нещодавно натрапила на такий собі політичний жарт-інструкцію: «Дорогі учасники виборів, цьогоріч у бюлетені буде два однакові прізвища з однаковими ініціалами. Не забудьте, що навколо обидвох треба поставити галочки, інакше ваш голос не зарахують». Він прекрасно ілюструє деяку абсурдність ситуації, в якій можуть опинитися українські виборці. Способи, якими кандидати намагаються перебрати один в одного голоси, дивують своєю різноманітністю. Концертами, газетками, наметами нас уже не закадрити. Нам подавайте щось серйозніше – цілі серіали, сенсаційні журналістські розслідування, імпічменти (хоч подібні заяви з уст багаторічної кандидатки у Президенти звучать уже не вперше).

Можна було б розважатися, спостерігаючи за цією виставою, та щось зовсім невесело, коли бачиш, що перемагає обличчя, яке найчастіше мелькало в екранах ваших телевізорів.

Як на мене, проголосувати за Зе – це означає обнулити все, що було. Єдине сподівання на погоду – якщо вона буде сонячною, то електорат цього кандидата має поїхати на шашлики.

А якщо серйозно, то журналістам дуже часто доводиться спілкуватися з тими, про кого ви читаєте в газетах і дивитися з телевізора. Ми можемо запитувати в кандидатів що завгодно і оцінювати їхні відповіді. Усі вони знають, що їхні програми «простий люд» не читає. І навіть коли цей самий простий люд запитує щось, про що волає кандидат у президенти з усіх рекламних щитів, йому персонально ніхто не буде розжовувати – лише перед камерами, лише зі сцени, лише в рупор із тиражів та переглядів. Хто не має такого рупора – пише на паркані чи на асфальті (ось, наприклад, програма кандидата у Президенти Г. Балашова вже давно написана на асфальті – цифри 5.10 символізують ідею радикальної реформи оподаткування, за якої 5% – це податок з продажів, а 10% – податок від зарплати). Агітація ж інших кандидатів, крім діючого Президента, побудована на оцінювані здобутків «попєрєдніків», як казав відомий класик політичної риторики.

Насправді про відповідальність політиків можна говорити, хоча б аналізуючи таку інформацію: у комітеті виборців України підрахували, що в лютому із 16 депутатів-кандидатів у Президенти лише двоє взяли участь бодай у половині голосувань парламенту (всього їх було 206). Це Віктор Кривенко, який взяв участь в 70% голосувань, і Юрій Тимошенко, який долучився до 69% голосувань. В інших кандидатів показники значно нижчі. Ольга Богомолець, наприклад, брала участь у  33% голосувань, Олександр Шевченко – 28%, Юлія Тимошенко – 27%, Олександр Вілкул – 17%, Олег Ляшко – 13%. Найменше в парламенті працювали Юрій Бойко (8% голосувань), Сергій Тарута (1%).

Зуб даю, ви цього не знали.