ХЛІБ І ВИДОВИЩА

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Минулої п’ятниці я вперше побувала на молитовному сніданку. До цього у Кропивницькому не проводили подібних заходів і чітких критеріїв, за якими можна було потрапити в перелік одного зі 150 учасників сніданку, не існувало.

Ідея молитовного сніданку полягає у тому, щоб за спільним прийняттям їжі молитися Богу. Тобто апріорі кожен учасник сніданку має бути релігійною «увіцерквленою» людиною або стати нею на дві години сценарію. Нормальна практика для західного світу стала предметом обговорення у нашій провінції. Хтось обговорював круасани і нарізку («бенкет під час чуми»), хтось – запрошених політиків і чиновників («ви або хрестик зніміть, або труси вдягніть», «як можна їсти за одним столом з тими, хто дерибанить бюджет» і таке інше). Та якщо відкинути конотації і емоції, факт лишився фактом: у Кропивницькому молилися за мир і владу, діяльність якої має бути спрямована на здобуття цього миру.

Місце для сніданку обрали відповідне  – фойє обласної філармонії. Попри Великодній піст, на столах лежала м’ясна нарізка, і попри діаметральну протилежність поглядів, на один захід були покликані різні люди – за віросповіданням, політичними поглядами і поглядами на майбутнє України. Серед них – прибічники розвитку «русскої» культури в Україні, представники «Народного фронту», «Батьківщини» (навіть Анастасія Приходько, яка напередодні агітувала за Юлю зі сцени на центральній площі Кропивницького), голова обласної ради, нардепи, колишні і нинішні чиновники міської ради, бізнесмени. Зі «світлого» боку – волонтери, громадські діячі, благодійники, науковці, справжні просвітники (імена єпископа Марка, Юрія Митрофаненка, Тетяни Бородіної, Валентини Кулачко, Інни Колпак викливають асоціації з благородною місією). На окремому п’єдесталі – легендарні військові, символи незламності українського духу Вадим Довгорук та Василь Петринко. Коли ці хлопці називають молитву своїм бронежилетом, то глянцева роздруківка із текстом «Отче наш», яку тобі дали в руки під час реєстрації, набуває інших смислів.

Не знаючи деяких аспектів біографії окремих гостей (наприклад, за одним столиком сиділо подружжя, прізвище яких асоціюється з орендою кількох кропивницьких скверів, земельні ділянки під якими вже віддані для розміщення торговельних площ), можна було з легкістю віддатися атмосфері, що панувала того ранку у філармонії. А особливо коли поряд з тобою сидять люди, які займаються лікуванням та реабілітацією бійців (як-от головний лікар обласного госпіталю ветеранів Геннадій Сябренко) чи пишуть книги про війну (викладачка Ольга Кирилюк), а ведуча – Анжеліка Рудницька – збирачка фольклору, волонтерка, співачка…

І все ж. Чи може молитва об’єднати? Переконана, що на кілька секунд, поки всі разом ворушать губами, промовляючи її. А далі – кожен молиться своєму богу.