Зеживем

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Отже, обрали. Тепер головне, щоб у тих, хто проголосував за коміка, не зникло почуття гумору, а в тих, хто за нього не голосував, зникло відчуття ірреальності того, що відбувається.

І тут уже буде все менше приколів, все менше можливостей «вимкнути» реальне життя. Пульт не допоможе – Україна у прямому ефірі. І знову ми маємо набагато більше питань, ніж відповідей. Але цього разу – до розвіртуаленого без п’яти хвилин президента і до його «нової команди». (Слово «нова» беру в лапки, бо вже в перші дні після виборів стала з’являтися інформація, що в команді президента Зеленського всі нові – це добре забуті давні, які вже мали можливість відзначитися, та щось пішло не так).

Почнемо з очевидного – це були найдемократичніші вибори за всю історію України. Ми чекали ролі адмінресурсу, каруселей, але максимум, чим могли «розважитися», читаючи новини після дня виборів, так це те, як українці псували бюлетені (а їх, попсованих, було більше 400 тисяч, удвічі більше, ніж у першому турі президентських виборів). Хтось вимагав Іво Бобула, хтось  писав молитви до Бога про вибір без вибору, власні поезії… Єдине питання до майже півмільйона співвітчизників, які зіпсували бюлетні – і не ліньки було йти на дільницю? Щоб поблазнювати?

У понеділок увечері тим, хто в когорті 25%, трохи відлягло від серця – під Адміністрацією Президента відбулася перша в історії України акція не «проти», а «за». Це був момент, коли прощання і поразка мали достойніший вигляд, ніж і перемога конкурента. І ні, цього разу «бюджетників і сєльскую інтелігенцію», як висловилася без п’яти хвилин перша леді Олена Зеленська, на Банкову не звозили. Навпаки, на акції були переважно кияни, і тут уже жодна пропаганда не здатна нас змусити сумніватися у щирості тих, хто прийшов на цю стихійну імпровізовану зустріч. (Ми ж до цього не звикли – казати «дякуємо» меру чи президенту. Звикли критикувати, оцінювати, вимагати. Тепер це все адресуватимемо іншому. А чи прийдемо до іншого дякувати через п’ять років?..)

Дуже швидко запитання, з якими ми ще вчора зверталися до Пороха, переадресували Зеленському, бо це йому тепер треба буде давати відповідь на питання, чи продасть він свій бізнес, чи показують «95 квартал» у так званих ДНР чи ЛНР, хто замовив Катю Ганзюк, коли в Україні будуть нормальні дороги, зарплати для вчителів по 4 тисячі доларів, коли буде знищена корупція і далі за списком.

Проте і дня не минуло, як ми почули заяви від штабу Володимира Зеленського: тарифи, закінчення війни, зняття недоторканості – це все не прерогатива президента. «Несіть іншого, цей зламався», – почали жартувати в мережі про «Зе-компетенцію».

А поки новому президенту шукають викладача української мови, поки ми чекаємо прізвищ для ключових посад, крапка перетворюється на трикрапку – починається передвиборна кампанія парламентських виборів. Зеживем!..