Будинок терору

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

У багатьох країнах світу існують будинки терору – такі собі музеї репресій і загублених тоталітарними режимами доль.

 

У грузинській столиці Тбілісі посеред одного такого стоїть справжній товарний вагон, в якому грузинських священників вивозили до Сибіру. А на стінах музею висять фото і копії справ тисяч репресованих – від 14-річних дітей до старців.

У Будапешті в будинку терору (приміщенні колишньої тюрми) ліфт вас спускає у підземелля, де розміщені камери, в яких доживали останні дні засуджені за опір тоталітарному режиму угорці. А поки він їде, очевидці тортур з екранів розповідають про методику смертної кари. Вам видадуть навушники і вашою ж мовою розкажуть про те, як радянська окупація вбивала угорців, що не хотіли сповідувати радянську ідеалогію радянської імперії.

Сьогодні у цих двох країнах ви не знайдете навіть згадки про якийсь стосунок до Радянського Союзу – жодного серпа-молота, жодного топоніма, який би нагадував про «спільну» історію. Грузинська молодь вже не розуміє російської і жодним чином не ідентифікує себе з радянським минулим, крім того, останні події в цій країні свідчать про те, що готова вмирати за суверенність країни. Але тільки не в совєтській чи вже російській (бо Росія – як не крути, спадкоємниця радянської ідеології) тюрмі. Спільна боротьба проти імперії і спільне бажання свободи нас об’єднують із грузинами. Але ми поки що далеко позаду.

Бо що тим часом роблять для глибшого усвідомлення цього в Україні?

Майже в кожній українській родині є історія, пов’язана зі знищенням предків. Чийогось прадіда розкуркулили, чиюсь прабабу вивезли на Соловки, хтось сидів у тюрмі за колоски. У нас ще не стало мейнстрімом досліджувати історію свого роду, самостійно розбиратися, хто в чому винен.

Але є обнадійливі новини, які можуть вплинути на наше усвідомлення-самих-себе.

Нарешті і в Києві під одним дахом зберуть архіви усіх радянських каральних органів. Ні, це ще не повноцінний музей терору чи тоталітарного режиму, який давно мав би бути в кожному великому й малому українському місті, це лише відкриті архіви. Доступ до яких буде для кожного, кому цікава ця тема. Отже, у будівлі, яка раніше належала Нацбанку, розмістять галузевий архів Інституту національної пам'яті, в якому будуть зібрані документи каральних органів комуністичного режиму. Туди планують перевезти близько чотирьох мільйонів справ і документів комуністичних спецслужб з 1917 по 1991 рік. Найбільше в архіві буде документів КДБ, які зараз зберігаються в архіві Служби безпеки України, тим часом працівники ж архіву СБУ зможуть зосередитися на інших напрямах роботи.

Надзвичайно важлива інформація, опублікована Інститутом національної пам’яті, може потонути у вирі політичних «голосів», «стратегій» і «блоків». Проте на фоні повернення Росії у ПАРЄ вона стає ще актуальнішою,

Саме час дочитати книгу «Розстрільний календар» і визначатися зі «своїм» кандидатом на парламентських виборах.