Для галочки

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Міфічна «галочка» в різних проявах присутня у кожного. Хтось для галочки може зробити ранкову зарядку, хтось розкланятися, а хтось навіть зробити вигляд, що взяв участь у важливих переговорах, коли вже все вирішено до цих переговорів.

 

Протягом минулого тижня мені пощастило взяти участь у школі соціального проєктування та грант-менеджменту «Спадщина». За таким нібито складним формулюванням назви криється просте завдання: навчити бажаючих оформлювати свої ідеї у повноцінні проєкти, які в подальшому, у разі їхнього успішного виконання, сприятимуть збереженню культурної спадщини на певних територіях. За одним круглим столом сиділи відомі археологи, громадські діячі, директори культурних центрів, музеїв, яким, очевидно, замало тієї інформації та інструментів, якими вони володіють на своїх посадах. Усіх їх об’єднало одне слово: «ентузіазм».

Ось скрипаль Андрій Савка із Івано-Франківська. Разом із своїми чотирма синами та дружиною вони створили Savka-бенд – гурт, який, крім соціальних проєктів у Франику, щороку збирає друзів на музичні зустрічі. Працював директором обласної філармонії, зіграв сотні концертів у Кракові, грав на вулицях десятків інших європейських міст. А ще Андрій – один із співавторів першого в Україні інноваційного простору, створеного на базі…заводу. Разом із командою Андрій почав перетворювати старий завод на сучасний бізнес-центр, залучаючи інвестиції від громади та бізнесу. А ще він опікується Палацом Потоцьких – колись занедбаною територією, а нині сучасним культурним центром…

А ось Вікторія – нібито звичайний екскурсовод Бережанського районного краєзнавчого музею, що на Тернопільщині. Вона приїхала сюди з певною метою – навчитися залучати кошти на реновацію свого музею. А ідеї у Вікторії, яка має зарплату трохи більше трьох тисяч гривень, прості: зробити музейний простір доступним для людей з інвалідністю (до речі, цікаво, чи турбується про це наш обласний краєзнавчий музей?), створити дитячий простір і зняти мультик про історію свого міста і транслювати його у цьому дитячому просторі… А щоб залучити дітей до вивчення історії, Вікторія хоче побудувати в приміщенні музею макет печери, в якій разом із дітьми планує вивчати доісторичні періоди.

А ось Таня – депутатка із Добровеличківки, яка завдяки фольклорному колективу «Червона калина» загорілася організувати в селі Карбівці фестиваль фольклорних виконавців (саме фольклорних, а не «лісапетних батальйонів»).

Команду із Кропивницького представляв проєкт «Баба Єлька» і Володимир Поповічев – молодий і креативний чиновник із відділу охорони культурної спадщини управління архітектури і містобудування міської ради Кропивницького.

Попри мізерні зарплати (це переважно, мінімалка, з якимось відсотком доплат) усі ці люди приїхали сюди за власним бажанням, жертвуючи часом і грішми.

Це надихає і водночас лякає, бо на такому фоні стає видимим, скільки начальників і «фахівців» нині відсиджуються у кабінетах для тієї ж таки «галочки».