Зрада як нематеріальна культурна спадщина

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

«Захопившись ультраправими ідеями, культивуючи величність арійської раси» і т.д., чимало українців цього тижня повідомляли про свої важливі вчинки. Хтось – що поснідав яєшнею з салом, хтось, що їде в метро, хтось, що влігся читати перед сном книжку.

Ще й не таке побачимо й почуємо, можливо, навіть у цьому році. Бо державотворчість у стилі «кварталу» передбачає відсутність рамок  обмежень, а народотворчість необмежена по своїй природі. 

Словосполучення «дестабілізація в країні» – основний мотив вбивства журналіста Павла Шеремета – вмить стало мемом. От безсовісний народ, йому президент, міністр і генпрокурор подають на блакитному блюдечку з золотою каймою майжезлочинців, а через кілька днів він уже сумнівається, бо назбирав купу неспівпадінь. Це називається комунікаційною катастрофою, коли після такої потужної заяви є ризик зародження тієї самої дестабілізації. Бо саме волонтери врятували країну у 2014-му, і великий відсоток українців готовий рятувати волонтерів у 2019-му.

Але до реальності, яка не у фейс-буках та телевізорах повертає водночас радісна і сумна новина: російський телеканал показав трьох українських військовополонених, серед яких «двоє неназваних чоловіків» НАШІ – легендарні військові з 3-го полку спецпризначення Олександр Коріньков та Сергій Глондар. Чому легендарні? Бо точно сказати, де вони і що з ними, не можуть навіть рідні. І ось світло в мороці – хай навіть на російському ТБ (а це ще той морок!). Звісно, журналісти не зобов’язані знати в обличчя кожного полоненого, та все ж наші колеги із центральних сайтів допустили ляп – серед трьох полонених вони ідентифікували лише того, хто представився (то був танкіст Богдан Пантюшенко), інших охрестили «неназваними чоловіками». Але для нас обличчя Олександра і Сергія до болю знайомі. Так само, як і обличчя їхніх героїчних дружин, які оббили, здається, пороги усіх світових контор, що здатні впливати на рішення терористів.

«Упевненості як такої немає. Очікування є завжди. Чекаємо, надіємося», – сказав в ефірі російського ТБ Сергій Глондар. НАШІ військові в полоні з 2016-го року. З новою силою молитися за їхнє повернення до Нового року українці почали з минулих вихідних – з часу Нормандської зустрічі. І це був би найкращий новорічний подарунок для всіх українців…

А у 2020 буде ще багато цікавого. І зецентралізація, і нові тарифи (кожна влада несе слово «тариф» окремим смолоскипом, і нинішня не виняток), і нові провали та здобутки.

А поки що ми підходимо до нового року із цифрами: 1,5 млн переселенців і 14 тисяч убитих (за даними Міністерства закордонних справ), 25 тисяч голосів за зняття з Медведчука звання «заслужений юрист України», несподівані 23 гривні за долар, мандарини по 27 гривень ну, і основне, що ми понесемо з собою у 2020-й, – це жарт про занесену  ЮНЕСКО до переліку нематеріальної спадщини тотальну українську зраду.