Цікаве і ще цікавіше

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Найцікавіше минулого тижня було роздивлятися карту поширення коронавірусу, коли протягом кількох днів Кіровоградська область була таким собі оазисом, куди не ступила нога пандемії. У чому ж секрет?

Версії різнилися. Хтось сподівався на уран (нібито його вплив на коронавірус виявився настільки згубним, що врятував кропивничан), хтось нарікав на недосконале транспортне сполучення і дороги, хтось жартував у стилі д’Артаньяна і трьох мушкетерів («Скільки у нас тестів? – Чотири! Скільки у нас хворих? – Четверо!»). Але якщо докопатися до суті проблеми, то виявляється не так уже й смішно. Бо тим часом, поки на карті України Кіровоградщина була сірою умовно «здоровою» плямою, у мережі хворі з ознаками COVID-19 описували, як вони намагалися достукатися, точніше додзвонитися до свого сімейного лікаря, як їх жахалися в реєстратурі ЦПМСД №2, як медичні працівники забезпечували двома з половиною одноразовими масками і нуль тестами для діагностики.

Тим часом в інфекційному відділенні Центральної міської лікарні померла молода жінка від двостороннього запалення легень, рідні покійної написали заяву до міліції, звинувачуючи у недбалості сімейного лікаря, яка не давала направлення на госпіталізацію… І лише на вихідних, коли світ продовжував масово тестуватися, коли в Україну в’їхало більше ста тисяч заробітчан і вони з’явилися на кожній вулиці в кожному селі, на Кіровоградщину, все ж завезли тести, які й офіційно виявили чотирьох хворих, один із яких – водій маршрутки…

А тим часом на верхівці айсберга продовжувався розгублений карнавал міністрів охорони здоров’я: після того, як уже колишній очільник МОЗ Ілля Ємець випадково прохопився про пенсіонерів як про відпрацьований матеріал, на своєму кріслі не втримався і сам став «відпрацьованим». І кого тепер доцільніше називати «доктором смерть»?
(І якщо вже згадувати про легендарну Уляну, то скажемо і про те, що петиція про призначення її міністром МОЗу набрала необхідну кількість підписів буквально за кілька днів.) Але у нас знову черговий тимчасовий міністр охорони здоров’я – знову нове ім’я, не відоме широкому загалу (та це й не мірило професійності), але точно камікадзе.  (Здається, ще трохи – і ми перестанемо навіть запам’ятовувати ці прізвища. Колись ми про це мріяли – не знати прізвища жодного міністра, але то були інші часи, давноминулі.) Порадіємо хоча б з того, що новопризначені міністри – це не актори з 95 кварталу і не режисери якихось «сватів», і навіть не продюсери. І що комік Сивохо з ідеєю «громадянського конфлікту» вже не має стосунку до Ради національної безпеки і оборони. Усім стало зрозуміло, що часи настали суворі – відосики, цирк, розваги не дуже допомагають.

Допомагає те, що й у минулій колонці редактора, – залишатися вдома і мити руки з милом.