Замкнене коло кропивницької дійсності

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

При в’їзді у двори, де стоїть і моя багатоповерхівка, вже шість років стоять два сухих дерева. Колишні вишні чи абрикоси давно віджили своє або ж їм хтось допоміг, якщо враховувати, що поряд – магазин, якому ті затуляли б вивіску, якби були живими. Стоять ці патики в оточенні амброзії, що зазвичай піднімається на початку літа. Щороку я змушена дзвонити у спецінспекцію і просити навести там лад, і щороку власник магазину це робить, отримавши припис від тієї ж спецінспекції.

 

Та у дворі неподалік живе голова КП «Благоустрій», проте правила благоустрою такі, що ця комунальна компанія може робити щось подібне  тільки після обстеження спеціальною комісією. Це замкнене коло кропивницької дійсності.

По діагоналі від цих нещасних «дерев» – дорога з невеличкою ямкою. Минулого року я була свідком, як дорожники сварилися біля цієї ямки – один хотів зупинятися і асфальтувати, інші глумилися, матюкалися і наполягали, що треба їхати далі. Я спостерігала. Сьогодні ця яма побільшала і стала відчутною, спонукаючи до матюків водіїв, які в неї втрапляють. Завтра її, можливо, вкотре ремонтуватимуть ті самі дорожники, що й минулоріч.  Знову замкнене коло кропивницької дійсності!

Закреслити у внутрішньому блокноті вимоги до естетики навколо, стати байдужішим і радіти з того що є – он сусіди посадили молоду вишеньку (а інші спиляли красивий кручений бузок – навіщо? Ніхто не чув і не знає…), а в ОСББ нарешті робитимуть ремонти під’їздів.

Що варто зробити, щоб втратити чутливість до того, що бачимо навколо?.. Відповідь у кожного різна, але, можливо, саме тому нас так тягне в Європу і ось чому так нестерпно знати, що літаки полетять до неї у найкращому випадку у вересні. Поки що маємо безвиїзд замість безвізу, і інколи здається, що це лише початок.

А поки місцеві починають робити «європу» (метафора у значенні «цивілізація», як антонім до України) вдома.

Ось, наприклад, брати Савранські минулими вихідними вирішили… вдруге почистити Інгул. Цього разу вони зібрали на поверхні плеса в районі Ковалівки кільканадцять пакетів пляшок та іншого сміття.

За інформацією експертів, Інгул взагалі нині перебуває у загрозливому стані – у центрі Кропивницького рівень води не більше півтора метри. Якщо ж збільшити кількість витоку води з водосховища, то «на коліна» стане уся екостистема – оголяться береги, почнеться замулення і ріст очерету.

Можна перекидати м’ячик відповідальності на тих, хто забруднює навколишнє середовище, чи, як кажуть психологи, «пересаджувати мавпочку зі свого плеча на чуже» (наприклад, подзвонити на «гарячу лінію», як це зазвичай роблю я), а можна сідати на каяк і організувати нетуристичну мандрівку центром міста, взявши з собою пакети для сміття.

Головне при всьому цьому не забувати насолоджуватися життям, яке воно є.