Зовнішнє незалежне для всіх

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Тиждень, що минає, крім іншого, позначився важливою суспільною дискусією, пов’язаною із правом вступати без ЗНО випускникам шкіл із тимчасово окупованих територій України.

 

На думку одних, ухваленням закону Україна фактично визнає свідоцтва про середню освіту, які терористичні організації «ДНР» та «ЛНР» видають на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. На думку інших, боротися за розум і душу дітей, які стали жертвами російської агресії і волею долі опинилися в окупації, слід усіма можливими методами. І дозвіл отримати право вступу до вишу на території України без зайвих зусиль – це один із таких методів, хай не популярних і таких, що викликають стільки критики.

Яким буде результат цієї скандальної законодавчої ініціативи, ми побачимо через кілька років, а мені подумалося ось що: от якби право голосувати на виборах (від місцевих до президентських та парламентських) усі українці отримували тільки після складання того самого зовнішнього незалежного оцінювання? Не з хімії, географії чи літератури (хоча ці предмети, як і інші, дуже важливі). А обов’язково з історії України та всесвітньої (у тестах мають бути запитання з причино-наслідковим зв’язком!), основ діяльності органів місцевого самоврядування, знання Конституції та основних прав людини.

Важливо, щоб серед інших запитань були запитання про повноваження. От наприклад, чи в змозі президент, щойно зайнявши посаду, підвищити мінімальну пенсію, збільшити субсидію, вплинути на порядки у конкретному «соцзабезі»? Чи може міністр охорони здоров’я вплинути на ціну бахіл в обласному онкодиспансері. Чи може народний депутат вручну відрегулювати ціну на газ, бензин, електроенергію тощо і чи взагалі повинен це робити? Чи повинні всі вищезгадані чиновники читати наші листи з проханнями відновити дротове радіо чи збільшити доплати ветеранам праці. Чим відрізняються депутати райради та обласної ради, ОДА від облради, прокуратура від поліції і чому рішення друкувати гроші, яких не вистачає, – це початок кінця. Наприкінці тестів різних рівнів я б просила написати есе на тему «Чому без змін особистісних не варто сподіватися на зміни в країні?».

Та цього ніколи не буде, як і не буде умовного сита, крізь яке умовно мали б «просіюватися» державні мужі.

У нинішній Україні можливо все, і склад нинішньої Верховної Ради це яскраво підтверджує. (От цікаво, який відсоток від народних обранців склав би зовнішнє незалежне оцінювання, яке сьогодні пропонують сучасним українським школярам, і чи не ініціювали б вони, депутати, екстрене засідання Верховної Ради, щоб проголосувати  хором за відміну ЗНО, нарахувавши компенсацію за моральні збитки та повернувши кошти за дорогу? Думаю, великий. Добре, що цього ніколи не буде.