Передноворічна медитація

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Частина місцевих газет вирішила не випускати у світ 53-й номер. Він нібито зайвий у календарі, бо зазвичай газета має 52 номер відповідно до кількості тижнів.

Все стабільно росте – комунальні тарифи, ціна на газетний папір, послуги нашої любої і незамінної Укрпошти, а відтак і витрати на друк кожного із номерів, чому б не зекономити? І нам би хотілося порадувати вас новиною про зменшення ціни на видання у наступному році, та ми не впевнені, що це можливо. Натомість вирішили бути оригінальними і випустити у світ №53-й, майже святковий, де написали про добро, перспективу і трохи підсумків.

Отже про підсумки.

Десять тисяч передплатників були з нами цього року. Ми ділилися з вами своїми знахідками, спогадами, враженнями від поїздок у найвіддаленіші куточки області. Десь було неперевершено, а десь неперевершено сумно (як-от біля руїн старого кам’яного млина у Луполовому Благовіщенського чи у старовинній церкві у Ятрані Новоархангельського районів). Спілкувалися на сторінках, по телефону, відгукувалися на запрошення приїхати. Зізнаємося чесно: нам надзвичайно важко вже другий місяць не їздити в експедиції в рамках проєкту «Баба Єлька», бо як би ми не розвивали проєкт організаційно, найцінніше – це експедиції у найвіддаленіші села та репортажі на сторінках нашого видання. Та майже щоденні гіркі новини про втрати від ковіду змушують нас працювати дистанційно, а отже – без відряджень.

У новий рік ми ступаємо з новими викликами, але і з перспективами. Головне – наш колектив у повному складі, у планах на наступні номери купа ідей, а ще відчуваємо підтримку кожного, хто нас читає.

Маємо надію, що у 2021-му запросимо вас до музею проєкту «Баба Єлька», де покажемо кожен із 600 скарбів, привезених з експедицій за два роки. А ще з вашою -таки допомогою світ побачить книга кулінарних рецептів «Смачна Кіровоградщина». (До речі, ми продовжуємо обмінювати набори спецій на старовинні рецепти традиційних страв, тож не зволікайте і пишіть нам, що готували у ваших містах і селах).

Усім і кожному у наступному році хотілось би більше хороших новин. Тарифи обіцяли знизити удвічі, а натомість у газетах  пишуть про зростання ціни на газ, на воду, на електроенергію? Формула «Медикам зарплату депутата, депутатам – зарплату медика» теж не спрацювала. А підвищення рівня мінімальної зарплати будемо повертати назад державі через сплату нових тарифів – ось про що хочеться говорити навіть у переддень Нового року.

Остання колонка 2020-го мала би бути більш оптимістичною. Та що поробиш, коли у 2020-й заходили з одними планами, а посередині вже змінювали пріоритети на «якби вижити», «якби пронесло». Медитувати, нарізаючи олів’є і виглядаючи сніг, планувати меню на Різдво (бо діти приїдуть), чекати на весну і просто дякувати за досвід.