Змінюємо таблички

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Жити в часи масштабних державних реформ в Україні зі спокійною душею – складне випробування, особливо для тих, хто не бере участь, не пропонує, а займає вичікувальну позицію критика-спостерігача на дивані в позі «ану ж, ану ж».

 

Нові громади, створені на Кіровоградщині в рамках процесів децентралізації, започатковують нові правила, формуючи освітню, культурну та медичну інфраструктури. Перебудуватися громадам відповідно до законодавства, вивчивши потреби населення, – це ще той квест, враховуючи відсутність досвіду та чітких інструкцій, що робити в конкретних випадках. А ще – на арені переважно ті самі кадри, що були на керівних посадах чи наближені до них в усі роки – при Януковичу, при Порошенку, при Зеленському – а отже, навряд чи готові до насамперед внутрішньої перебудови.

Про один напрям, сферу культури, ми вже трохи писали в «Новій газеті». І справді, нині колись монументальні районні будинки культури замість фундаменту опиняються в трясовині невідомості – стіни  громади забирають під опіку (на них можна заробити гроші!), а колективи – розпускають з формулюванням «на людей немає грошей у бюджеті».

Це на папері було все логічно, а в реальності на місцях у багатьох людей виникає страх за майбутнє. Освіти, медицини, культури. Бо поки розібралися з принципами сімейної медицини, реорганізації центральних районних лікарень, з’явилися тривожні новини про реформу освіти та долю 10-11- класників. Йдеться про те, що до 2024 року українські школи мають бути поділені на три групи: у першій, початковій, діти навчатимуться чотири роки. У другій – базовій середній – ще п’ять. Третя матиме статус ліцею професійного спрямування і передбачатиме три роки начання.

За основу, як завжди, взяли світові практики, забуваючи про невідповідність західному досвіду зарплат українських вчителів, невідповідність якості доріг між селами та райцентрами, а ще адекватний інформаційний супровід будь-яких нововведень, які в нашому випадку так налякали батьків.

Те, що відбувається зараз у сфері освіти, офіційно називається «заходами з удосконалення освітньої мережі». Ось як напускають туман в очі в офіційному роз’ясненні від Міністерства освіти України:

«Забезпечення рівного доступу до якісної повної загальної середньої освіти для кожної дитини є ключовим пріоритетом держави. МОН звертає увагу на те, що жодного випускника 9-х класів не буде позбавлено права на продовження здобуття повної загальної середньої освіти». З усього набору слів пересічні батьки могли зрозуміти, що в цьому році все лишається по-старому. Але на прикладі маленького містечка чи села такі непояснені нововведення можуть виявитися катастрофічними. А поки що «отимізація» лякає і стає причиною зневіри: чи буде покращення якості освіти від зміни табличок на приміщеннях?