Правила не для всіх

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

В Україну ніяк не зайде весна. Ніяк не розвидняються правила вакцинування. Ніяк не засвітить світло в кінці коронавірусного тунелю.

 

Інколи здається, що показова вакцинація залишками вакцини лідерів громадської думки схожа на якусь законно організовану і офіційно дозволену владою дражнилку: мовляв, дивіться, я щепився, я класний і успішний. Інформаційна чи навіть агітаційна кампанія, покликана покращити ставлення пересічних українців до вакцинації, розбилася об велику традиційну українську зелену жабу. Бо більшість читачів соцмереж, де вакциновані зазвичай виставляють свої фотографії в процесі вакцинування та пишуть звіти про самопочуття після цього «героїчного подвигу», ніяк не второпають: для чого рекламувати вакцину, доступу до якої в пересічних людей немає? Для чого агітувати вже загітованих, хто боїться за своє життя і життя своїх стареньких батьків, хто хоч зараз би кинувся купувати вакцину, аби тільки зітхнути з полегшенням, на деякий час купивши той клятий імунітет від ковід.

Натомість ми так масово переймаємося якістю вакцини, наче через тиждень за власні кошти легко зможемо купити її у найближчій аптеці. Але ні: українська дійсність така, що через масовий попит на вакцину від урядів різних держав та обмежені виробничі потужності доступ до неї на комерційному ринку нашої держави може з’явитися у найкращому випадку восени. 

Насправді більшість пересічних українців ніби спостерігають за святом життя з вікна, точно знаючи, що за короткий період неможливо стати «лідером громадської думки», а отже отримати преференцію записатися до переліку перших провакцинованих.

Заради справедливості скажемо: колектив «Нової газети» також подався до списків на вакцинацію залишками вакцини. Все ж таки часті відрядження по області та постійне спілкування з людьми дозволяє вважати нас особами з групи ризику (хай навіть не офіційно). Хоча ми  б з радістю поділилися вакциною з людьми старшого віку, які найчастіше страждають від коронавірусу. За будь-яких обставин ми розповімо, чим закінчилася (чи продовжилася) ця історія.

Тим часом кожен продовжує боротися із ризиком коронавірусу по-своєму. Наприклад, 21 березня у кропивницькому Кафедальному соборі, за повідомленням інформаційного сайту Дозор, відбувся загальноміський молебень, під час якого духовенство просило Бога благословити церкву, народ і місто, засвідчували єдність Православної церкви та нагадати владі про права вірян УПЦ. Духівники з красивими бородами та суворими лицями (думаєте, звідки я знаю, якими в них були обличчя – так, бо вони були без масок) і близько сотні вірян взяли участь у цьому молебні. Із різними варіаціями на тему захисту від коронавірусу. У кого маска під носом, у кого – під бородою, і лише в одиниць – правильно вдягнута.