Заважають усім

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Такі закони життя, скажете ви. Якщо більшість називає сквер у центрі Кропивницького обпльованим і занедбаним, то так воно і є. Варті уваги там поки що тільки дерева, але їх уперто не помічають. Вони – вісь, навколо якої можна і треба крутити карусель всього іншого. Проте одна річ, одне явище може бути водночас цінним і нецінним залежно від того, хто сприймає. Так і з Центральним сквером. Якщо підняти очі вище голови співрозмовника, який переконує вас у тому, що на місці скверу має бути ресторан, якщо спробувати побачити трохи більше... Все залежить від кута зору, контекстів, матеріальних статків, рівня освіти, життєвих пріоритетів…

 

Сьогодні ж у пріоритеті – гроші і шлунки. І якщо у тієї самої міфічної більшості у пріоритетах у першу чергу добре поїсти (у цьому конкретному випадку – поїсти модної їжі у модному ресторані всесвітньо відомої мережі), хто буде турбуватися про якісь там дерева, кисень та інші причино-наслідкові зв’язки, пов’язані з цими нещасними деревами?

Насправді, вони, дерева, весь час комусь заважають.

Працівникам обленерго, які оберігають від зазіхання дроти. Наприклад, в’їжджаєш у Малу Виску з боку Новомиргорода і відразу бачиш: ось ці молоденькі каштани, які навіть ще не дістають до електричних дротів, видалися комусь справді «серйозною» загрозою, раз їх обчухрали до стовпів. Та ще й зробили це «майстерно» – у період вегетації. Гілки з бруньками валяються поряд – очевидно, до Великодня обрізати встигли, а прибрати ні. Про естетику ніхто в цьому випадку не думає. Відросте?

До стовпів обрізали каштани у центрі Суботців. Тепер інсталяція «Я люблю Суботці» трохи ніби дисонує з парком на фоні, адже так «любити» ще треба повчитися – обрізувати розкішні гілки із листям, що майже розпустилося. Чому? З якою метою? Щоб понівечені дерева, не оброблені належним чином, через кілька років перетворилися в реальну загрозу для людей, що йтимуть тротуаром?

Дерева заважають і дорожникам (уздовж дороги, яку зараз активно ремонтують у межах області в рамках «Великого будівництва», все узбіччя у вивернутому екскаваторами корінні, а центр Великої Виски – у пеньках від віковічних акацій… Звісно, ви скажете, зрівняла грішне з праведним, ця траса десятки років не бачила ремонтів, дерева ще повиростають! Але скільки років треба буде для того, щоб виросли такі розкішні акації?).

Наприкінці я хочу залишити тут цитату однієї моєї знайомої, корінної кропивничанки. Ці слова – про той же Центральний сквер, який вже завтра може зникнути з обличчя Кропивницького: «Моя мама саджала ті дерева, коли в школі навчалася. Ми все життя живемо в центрі, з дитинства ходжу повз ті дерева, вони росли разом зі мною. Я постаріла, а вони лише набули міці і краси, найкрасивіші в місті дерева саме там. …Моя мама вмирає від раку, їй 80. Я думаю, що моя мама, як ці дерева. А більшість моїх «односельців» – як той рак».