Варто чи ні?

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

«Раніше вмирали від ковіду, а тепер вмирають від вакцин», – безапеляційно, ніби зараз дістане зі свого рюкзака свій свіженький диплом інфекціоніста, заявляє мені добрий знайомий. Його мама важко перехворіла минулої хвилі, коли у кропивницьку лікарню на Валах було важко протиснутися, його сестра хворіє зараз, лікуючись самотужки удома. Я тамую раптовий імпульс переказати статистику захворілих за минулу добу від обласного лабораторного центру і поділитися власними переконаннями щодо вакцинації.

 

Ні я, ні він, ні інші мої співрозмовники-антивакцинатори не є експертами з вірусології, не мають дипломів про закінчення медвишу чи хоча б курсів з першої допомоги, однак у кожного з нас є особистий досвід, який завжди є головним аргументом у суперечках про варто чи не варто вакцинуватися. 

Того ж дня такою ж ідеєю щодо нової хвилі коронавірусу та процесів вакцинації вражає ще одна знайома: «Смисл мені вакцинуватися, адже після першої дози усі щеплені є носіями вірусу. Чому після щеплення усі, хто стояв у черзі до пункту вакцинації у ЦНАПі,
виходять на вулицю і знімають захисну маску? Вони хіба не розуміють, що, щепившись, вони миттєво стають заразними!» Я теж не коментую: не лікар, не експерт.

Це як із президентськими виборами, коли через умовно «молодого і перспективного» Зеленського чи «досвідченого і зрілого» Порошенка цілі родини били горщики і переставали спілкуватися один з одним. Але у випадку епідемії коронавірусу маємо питання життя і смерті, а ще – безпосереднього впливу один на одного. Навіть мимовільного, коли несвідомо можеш бути носієм зарази…

Але ми не можемо про це не говорити, бо головними новинами ранків ось уже третій рік є новини про ковід. Щодня цифри зростають, щодня кількість хворих і померлих від пневмонії, викликаної коронавірусом, збільшується. Коронавірус швидко молодшає і заважає повноцінно жити, враховуючи лише власні інтереси.

Виходить, що більшість із нас не можє пояснити, як влаштований літак. Переважній більшості важко усвідомити і процес появи струму в розетці. У нас із вами реальні складнощі з тлумаченням конкретної користі, наприклад, чайного гриба, стуку по дереву чи плювків через плече, щоб не наврочити.  Мало того, коли ми йдемо до стоматолога і погоджуємося там на анестезію (укол, в принципі, не відомої нам речовини, правда?), ми ні на секунду не замислюємося над складом ін’єкції. Чомусь ми рідко пишемо в соцмережах пости про неякісне вершкове масло, не завжди готові гаряче дискутувати про відсутність чи наявність м’яса в ковбасі…

Однак чому ж тоді із усіх досягнень офіційної медицини та інженерної думки лише вакцина від коронавірусу та необхідність щеплюватися для того, щоб бути повноправним членом соціуму, викликають такий ажіотаж?..