Про передплату на друге півріччя

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Минулої п’ятниці в Кропивницькому біля стін головного офісу Укрпошти відбувся День передплатника. Якраз закінчився сигнал повітряної тривоги, і ми вийшли на агітаційний ярмарок, щоб нагадати про те, що пора передплачувати «Нову газету» на друге півріччя.

 

Згадуємо, як колись, у доковідні і довоєнні часи, розкошували – могли поїхати на День передплатника у Гайворон чи Голованівськ, привезти подарунків і листоношам, і нашим читачам, організовувати розіграші і обдаровувати вас заохочувальними гостинцями… Сьогодні рахуємо години в черзі за бензином, розуміючи, що найголовніше зараз – це заправити баки для військових, рятувальників, волонтерів, а в журналістів є й інші – дистанційні – способи здобування інформації. 

Часи змінюються, і зараз більшість тем журналістських конференцій стосуються не якихось традиційних мирних тем, а банального «як вижити». Як вижити, коли зростає вартість доставки газети від друкарні до редакції, коли росте ціна на папір (а були часи, коли його закуповували спочатку в росії, тоді в білорусі) і між газетою і борошном наш читач із імовірністю в 99,9% обере спочатку борошно (так само, як між хлібом і видовищами). 

Сто днів тому ніхто з нас не міг уявити, що «Нова газета» буде виходити в чорно-білих кольорах, а за сіллю по дев’ять гривень в Олександрівці вилаштується довжелезна черга. Що людина, яка зуміла знайти, де в Кропивницькому заправити газ, не витративши при цьому 4-6 годин, – справжній везунчик. Що в мережі з’являтимуться оголошення на зразок «куплю бензин, більше 80 грн за літр не пропонуйте».

Що нам бракуватиме шпальти, щоб написати про тих, хто загинув на війні за тиждень, що сховище так близько до редакції, а значить, ми зможемо повноцінно працювати (ну, відносно повноцінно).

До завершення передплатної кампанії залишилося два тижні. За цей час ми отримали всього лише два дзвінки зі скаргами на кількість сторінок і відсутність програми. «Коли вас ставлять перед фактом про збільшення ціни на електроенергію, ви платите чи відмовляєтеся?» – «Плачу, але перед тим поскандалю», – відповіла одна читачка, яка подзвонила попередити про те, що відмовляється від наших восьми сторінок, бо колись заплатила за 12. (При тому, що ми рік не підвищували ціну на передплату, при тому, що інші видання скоротили сторінки до чотирьох, а отже і обсяги інформації, яку на них вміщають). 

Щоразу, коли ми випускаємо у світ нову «Нову газету» на восьми чорно-білих сторінках, ми самі відчуваємо сум від того, що було і що стало. Але слово «війна» повертає в реальність і ми розуміємо: раптом хтось вирішив, що війна зараз тільки на Донбасі, то ні, вона скрізь, і це велике щастя, що ми можемо взагалі випускати газету! 

Трішки світла в цій темряві додає лише те, що з кожним номером «НГ», з кожною новиною ми справді стаємо ближчими до Перемоги.