Біблійні сюжети на полі бою
- Деталі
- Категорія: Колонка редактора
- Опубліковано: Середа, 14 вересня 2022, 07:10
«У нас оладі осталися, будете?» – ця фраза, сказана українською жіночкою із щойно звільненої Балаклії нашому воїну, вже, либонь, стала легендарною.
Миттєво українські господині по всьому світу крізь сльози в знак солідарності з балакліївськими почали колотити тісто на млинці (а дехто ще й додавши туди дрібку ізюму на підтримку деокупації однойменного міста у Харківській області).
Нове відео з фронту (у ньому – про знищення танка за 3,5 млн за допомогою протитанкового ракетного комплексу «Стугна») – задало нові кулінарні тренди, і до картоплі ми почали додавати п’ять яєць. Якщо хтось не бачив цей фантастичний сюжет, то коротко розкажу: на фоні процесу знищення танка один із наших вояків, готуючи обід чи вечерю, турбується, скільки яєць додати до картоплі своєму побратиму. Здається, таке можливе тільки в Збройних силах України.
А ось іще фантастика: українські воїни перед контрнаступом на Сході, стоячи в колі, хором співають гімн України. Це не кадр із голлівудського фільму, це не режисерська постановка, це не театральна вистава. Тепле осіннє сонце (ніби колір сепії на старовинній фотографії), скрипаль у центрі шляхетної громади, піксель, що зливається з лісом. Скільки їх тоді співало? Кілька сотень, не менше! Це ніби біблійний сюжет… От якби всі вони повернулися живими з поля бою…
Таке враження, що Бог тільки щойно почув наші молитви. І тільки зараз до нас почала приходити зброя, необхідна для того, щоб знищити окупанта. Пам’ятаєте петиції, наші сльози «закрийте небо» та апелювання вічно стурбованої світової спільноти? Тільки Збройним силам під силу закрити наше небо, вкатавши гусеницями в чорнозем нашого ворога. Але ж якою ціною…
Ну і ще одна картинна метафора, що стане символом нашої майбутньої Перемоги – це історія про трьох військових, які в деокупованій Балаклії вирішили зняти з рекламного білборда російську пропагандистську наклейку з написом «Мы с россией один народ». А з-під знятого банера виглянув такий Тарас Григорович і сказав:
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава,
І воля святая!
Як бачимо – це не якась фантастика. Це Збройні сили України роблять усе, щоб ми полюбили осінь. А це українська осінь, яка перемагає кляту русскую весну. Проте найбільшою помилкою зараз для всіх нас стало б впадання в ейфорію і розфарбовування картини по номерах, де клята москва – жовто-блакитна. Так, друга армія світу тікала, бо йшла перша, та ви ж помітили, скільки в громадах повідомлень про втрати? Вдивляюся в світлі обличчя наших воїнів. Молоді, красиві, благородні, шляхетні. Герої!
Пам’ятаймо щосекунди: за контрнаступом, за обороною стоять їхні імена…