Дрібниці

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Ось «старий пасічник» Олег Чабан. Минулого року ми писали з ним інтерв’ю про крафтове виробництво крем-меду, ще влітку він виставляв фото різнотрав’я навколо своєї пасіки, а сьогодні з окопів поблизу Бахмута запитує, чи ми не змерзли. 

 

Ось мій викладач із методики вивчення української літератури – Олександр Михайлович Ратушняк. Показує багнюку в окопах, свої гумові чоботи і дає інструкції із зігрівання в окопах за допомогою окопної свічки. 

А ось співробітник Інституту післядипломного удосконалення вчителів імені Василя Сухомлинського збирає гроші на бензопилку у підрозділ, де служить кандидат філологічних наук викладач університету імені Володимира Винниченка Олександр Ратушняк. 

Ось хлопець Максим, який приносив до моїх батьків вечерю, а зараз підвозить боєприпаси «на передок». 

А ось ми – з перемінним теплом, з перемінним струмом і у відносній безпеці, в тилу. Купуємо мандарини дітям і навіть гірлянди (на батарейках!), а хто зухваліший, то й планує меню на новорічний стіл.

У тилу свої відносно мирні турботи: тут сперечаються про доцільність встановлення в місті ялинки на новорічні свята, тут попри все влаштовують передсвяткові ярмарки, продукують нові колядки («Колядую-колядую, генератор носом чую» чи «Коляд-коляд-колядниця, дайте, тітко, зарядиться!»), передплачують газети на 2023-й…

Бувають, правда, і нарікання - на ціни, за якими зараз продають генератори та свічки, на брак радіоприймачів на батарейках чи налобних ліхтариків. Та  все ж головним звуком цієї зими буде звук працюючого генератора. До речі, саме слово «генератор» – це вже ніби останньої моделі айфон – у кого є – той куркуль, «зажиточний» господарник, що встиг прикупити агрегат до великої війни. Ті, хто не встигли, наповну відчувають на собі господарність продавців, адже ціни на актуальну для цієї зими продукцію миттєво злетіли вгору (аж згадала часи, коли за два респіратори на зорі коронавірусної епідемії довелося заплатити 720 гривень (до коронавірусу вони коштували по 40 гривень в Епіцентрі). «Бариги» – так їх охрестили ті, хто не встиг придбати генератор за ринковою ціною без «воєнної» націнки. Схожа ситуація із свічками – ті, що були по 18, тепер по 36. Навіть якщо при кожній наклейка про 10% на ЗСУ, емоції не вщухають.

Нічого не залишається, як носити світло в собі, продовжуючи вивчати географію українського сходу та півдня, раз-по-раз перевіряючи, де на карті Бахмут і скільки лишилося Збройним силам до лівобережного Херсона, все ще окупованого росіянами.  

Це всім нам привід пережити цю зиму і не розгубити уміння знаходити світло в собі. Навіть якщо інколи здається, що все це не може бути правдою...