Я зайчика зустріла…

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

«…Дрімав він на горбку, була б його спіймала – зозуля ізлякала. Ку-ку, ку-ку». Олександр Михайлович Ратушняк розігрував нам цілу виставу на парі з методики викладання української літератури. Ми – переважно дівчата –  хіхікали, коли він складав руки над головою, щоб показати зайчика і «прокукукати» в різні боки. Так креативно він намагався надихнути нас на вивчення творчості Павла Тичини у школі, будучи викладачем педуніверситету імені В. Винниченка. 

 

«Я зайчика зустріла», – якийсь час це означатиме, що ти зустрів Ратушняка. 

Зараз, більш як через 10 років, його позивний – Професор. Ну а як ще можна називати кандидата наук, який має виважену власну думку про все, що стосується гуманітарної сфери, здатен ґрунтовно підтримувати дискусії, ще донедавна очолював обласну «Просвіту», був одним із організаторів Українського клубу… Розвиток українського Кропивницького, проукраїнські мітинги на тоді ще площі Кірова, Майдан, Революція Гідності, декомунізація, перейменування – це все важко було уявити без Ратушняка. 

У мирні часи Олександр Михайлович – учасник та науковий консультант експедицій проєкту «Баба Єлька» у Верблюжку, Злинку, Малу Виску. 

Олександр Ратушняк – це вже як бренд! 

І ось цей ходячий «бренд» добровольцем пішов на війну.

«Ілюзія про добросусідство з північним гвалтівником – це національна катастрофа постколоніяльного покоління креолів. Україна може бути Україною лише тоді, коли не буде російською», – пише якось він на своїй сторінці у соцмережі, а ти думаєш: ага, вийшов на зв'язок, значить, все добре. (Відносно добре, бо як може бути «добре» на війні.)

Кілька місяців Олександр Ратушняк був під Вугледаром, а ось нещодавно відбулася ротація – його підрозділ перенаправили на чорнобильське Полісся. Користуючись куцою відпусткою, Олександр Михайлович приїхав до Кропивницького. Зайшов і до редакції «Нової газети».

Покремезнішав, повищав, завів бороду. У його розповідях про війну та фронтову дійсність все ж упізнаю того самого філолога, який колись давно зустрів зайчика, що дрімав на горбку. Відрядження у Чорнобильську зону він називає експедицією, бо там він із побратимами повністю поринув в таку собі автентику – без електроенергії, мобільного зв’язку і тим паче без інтернету. 

Захищаючи нашу землю від росіян, які можуть спробувати повторити наступ з боку Білорусі, Олександр Михайлович фіксує наслідки перебування русского міра на наших землях. 

Одне із найяскравіших вражень від кількахвилинного спілкування – це фото, яке показав Олександр Михайлович зі свого телефону. На ньому - чоловік з бравими вусами, у вишитій сорочці, в смушевій шапці. Фото в рамці та за склом було кілька разів розстріляне, очевидно, з якоїсь легкої зброї – на склі видно сліди від кількох куль…

«Нова» запропонувала Олександру Ратушняку вести на наших сторінках такий собі «фронтовий щоденник» і ділитися своїми спостереженнями у своїй персональній колонці. Сподіваємося, в одному з наступних номерів ви вже зможете почитати першу колонку Професора.