На часі – не на часі

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Вона вперто засовує у благодійну скриньку нашого імпровізованого музею на Театральній купюри по 500 гривень і я не знаю, куди себе подіти. «Ні-ні, все вирішено, я давно планувала зайти і зробити донат», – спокійно каже Вона на моє прохання не робити цього, бо не на часі ТАКІ донати від ТАКИХ людей.  

 

Якби ж хто знав Її історію. 

У перші дні російської атаки чоловік довіз її з донькою до кордону з Польщею, розвернувся обличчям до України і пішов добровольцем. Зник безвісти на третій місяць війни, у квітні. Серед мертвих не виявлено, телефон не вимкнений, місце перебування не відоме. 

«Я просто намагаюся розтягувати свій життєвий ресурс надовше, але неможливо покласти ці емоції на поличку і не чіпати, воно ж так не працює», – каже Вона, приїхавши-прилетівши до Кропивницького з Фінляндії на кілька днів, щоб спробувати розкопати у військовій частині яку-небудь інформацію про зниклого чоловіка. Сьогодні в місті п’ять поховань, тож на аудієнцію з військовим керівництвом довелося Їй почекати. Етнолабораторія «Баба Єлька» виявилася найзручнішим для цього місцем. 

«Художників у тюрмі цінують»  ̶  рятівна соломинка, за яку Вона тримається, щоб не з’їхати з глузду, складаючи великий пазл з назвою «Невідомість», опитуючи родини кожного з 28 воїнів, які зникли того дня на тому ж полі бою. До війни її чоловік працював графічним художником-дизайнером, вони переїхали з Кропивницького до Києва, 6-річну доньку влаштували в садок… «Він повернеться додому і вправить доньці техніку малювання», – з упевненістю в майбутньому своєї сім’ї каже Вона, а я киваю, і вже й сама беззаперечно вірю в те, що малюнки малої значно покращають після повернення тата. Насамкінець нашої розмови запрошую приходити на екскурсію утрьох після Перемоги – її сьогоднішніх донатів вистачить на десять екскурсій уперед.

А ще я тепер так само, як і Вона, виглядатиму знайоме ім’я та прізвище у списках звільнених із полону…

Скільки цих історій, про які нам, журналістам, і їм, дружинам і матерям, не можна написати, зазначаючи конкретні імена, географію, цифри? Скільки в Україні і поза її межами таких жінок, які ущент спопелівши всередині, не можуть обрати, на які полиці порозкладати свою тугу, очікуючи хоч якоїсь інформації від чиновників чи побратимів своїх чоловіків.

Не на часі… В Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України пояснюють: поширювати детальну інформацію про зниклих безвісти категорично заборонено, адже така оприлюднена інформація може зіграти на руку російській пропаганді, а зайва публічність може ускладнити повернення додому. Крім того, полонених військових можуть вважати цивільними, а шахраї можуть використати опубліковану інформацію для вимагання викупу. 

На часі – лише очікування і безмежна віра в повернення…