Для щастя треба мало

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Навіть тоді, коли треба підбивати підсумки (адже це новорічний номер «Нової газети»), хочеться сказати зовсім мало. Дві війни – одна економічна, а інша з реальною зброєю – здатні як знищити українців, так і дати поштовх до відродження. Тому для щастя вистачить того, щоб закінчилася війна і зникла корупція. Якщо перше – справа рук верховного командувача, то корупцію ми й самі потихеньку можемо ліквідовувати, починаючи знизу.

 

Десь довелося почути: головний ворог українця – хохол. Так от, поки наші хлопці борються на Сході з москалями (у сучасному розумінні цього слова), поборімо у собі хохла. «Ніби-й-українця», який звик тягнути додому щось із роботи, займатися хатоскрайством, ідентифікувати себе як когось меншовартісного і не гідного кращого життя. А, ну, і про кума хохли не забувають (кума завжди в разі чого можна призначити своїм заступником).

Запах ялинки, новорічні дитячі ранки, вибір різдвяних подарунків – все на задньому плані. Бо дякуєш за подарунок долі – теплу зиму, яка збереже наших солдат в донецьких окопах та бліндажах і допоможе державі у газовій скруті. Загадуєш одне бажання. Бо про що ще можна мріяти під час війни?..

Кажуть, що як почнеш Новий рік, так його і проведеш. Так і сталося на межі 2013 і 2014. Почали з революції. А далі – закони 16 січня, анексія Криму, вибори Президента, АТО, яка мало закінчитися за лічені тижні, позачергові вибори до Верховної Ради, долар по 16 гривень, нафта по 60 доларів, відверта брехня Путіна, помиї російської пропаганди… І на фоні всього цього «made in 2014» – ніби мантра звучить Яценюкове «завдання у 2015 році – вижити».

А ще в нашій лексиці знову з’явилися нові слова. Ми, журналісти, наприклад, вже давно замінюємо слово «покращення» на поліпшення, бо занадто віддає від «покращення» партією регіонів. А от жидобандерівці, карателі, розіп’яті мальчики, кисельові, хунта – це неологізми 2014-го року, що характеризують серйозність ситуації, з якою треба попрацювати новому Міністерству правди, яке охрестили «Мінстецем».

2014-й минув під знаком Надії. І Надії Савченко, яка стала символом незламності та сили духу.

І ще. Пам’ятаєте, як минулого року українці вирішили зробити звернення до президента Януковича? Сьогодні теж хочеться поставити кілька запитань Президенту Порошенку. Про те, чому в мінських переговорах бере участь Медведчук і Кучма, чому затягувати паски планують за рахунок простого народу, чому не покараний жодний винний в розгоні Майдану, чому й досі не за ґратами хоча б один чиновник вищого ґатунку, винний в корупції?.. Мабуть, відповіді на ці запитання у вигляді реальних дій стануть найкращим подарунком після нашої перемоги. Або логічним додатком до нашого світлого майбутнього.

Слава Україні! 

Loading...