НОВІ КОНТЕКСТИ, НОВІ СВЯТА

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Випростатись на повен зріст і, попри біду, чекати весну. У новому історичному контексті ми по-новому сприймаємо цикл свят, які раніше були спільними для українського та російського народів.

 

Візьмімо 23 лютого. Із 1922 року – День Червоної армії і флоту, з 1949 по 1993 роки – День Радянської Армії і Військово-морського флоту. Згодом Указом екс-президента Леоніда Кучми 23 лютого перетворилося на День захисника Вітчизни. Тепер же ми маємо нове єдине чоловіче державне свято – День захисника УКРАЇНИ, яке відзначаємо 14 жовтня, на Покрову, відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка. Ще кілька днів, і в повітрі вже пахне полемікою стосовно наступного свята, до речі, визнаного ООН, – Міжнародного дня жінок, яке виникло не так давно, але міцно вкоренилося в сучасній українській культурі. Хоча традиція шанування жінок виникла на політичному ґрунті, сьогодні це всього лише свято молодої весни і краси, яка сотні років обіцяє врятувати світ.

Надія стає популярним іменем і невід’ємною ознакою нашого повсякдення. І якщо раніше ретрохолодильник «Донбас» не викликав жодних паралелей, то сьогодні, коли бачиш біля смітника поржавілий побутовий раритетний прилад, стає трохи моторошно і без метафор не обійтися. Та фраза, яку десь довелося почути: «Всі думали, що Україна на колінах, а виявилося, що вона тільки зав’язувала берці», не дає опуститися в морок думок на зразок «все пропало». Мов Мюнхгаузен, витягуємо себе з інформаційного потоку, чекаємо реформ, боїмося росту ціни на газ і підвищення пенсійного віку, але разом із тим ідемо на кухню робити намазку зі смальцю, цибулі та часнику для хлопців, які воюють за українське Дебальцево (українське – там народився Сосюра, «забивши» назавжди українськість Донбасу). Ми не вперше пишемо в «НГ» про Кулінарну сотню Кіровоградщини, даємо контакти і розповідаємо про те, де їх знайти. Схема «Все для фронту» має працювати в голові кожного українця, хай навіть це «все» буде молитва за тих, хто на війні. Шукаймо позитив у цьому світі, бо дорога далека. Перевіряємо, у якому стані підвал нашого будинку, телефонуємо в ЖЕК (наприклад, я почула там у відповідь, що немає грошей на побілку, а оголошення про поведінку у разі надзвичайної ситуації скоро вивішать). І хай холодильник «Донбас», велосипед «Україна» і ще бозна-які власні назви не викликають непотрібних асоціацій. Шукаймо позитив.

«Вікторіанську» епоху українського правосуддя продовжив новий Віктор-прокурор, який спочатку був дуже схожий на колишнього – Пшонку. Відразу в мережі посипалися нові імена на зразок «Пшонкін», «Пшокін», почалися співставлення зовнішності і родинних зв’язків. Але як тільки з’явилася новина про арешт пана Єфремова, який відразу у суді заявив, що такого поняття як українець просто не існує, поваги до Шокіна побільшало, а його схожості із Пшонкою якось ніби й поменшало. Мало задоволення від цієї новини? Тоді скористайтеся нагодою відсвяткувати день спонтанного прояву добра. Можливо, так і весна буде скорішою, і дня побільшає, і добро почне перемагати зло. 

Loading...