З весною, з надією!

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Учора я слухала мелодію «Місячна соната», яку грав Піаніст – черговий учасник проекту «Музика воїнів», гранатометник батальйону «Донбас» із таким мирним позивним. «Місячна соната» Бетховена була для мене одним із перших серйозних творів, який я навчилася виконувати на піаніно. А тепер контраст, створений за мить картинкою, яку вже ніколи не забудеш – вже не дитячі спогади з музичної школи, а неймовірні очі хлопців, які в київському госпіталі слухали музику Піаніста.

Такі ж очі я бачила в Кіровоградському госпіталі для ветеранів, коли волонтери розважали поранених захисників (до речі, у день виходу газети, 5 березня, ті ж самі волонтери знову навідували військових у цьому госпіталі). Ці очі дивляться на нас звідусіль. І ми не маємо ховати поглядів.

Із минулого тижня нам стало важче реагувати копійкою на прохання про допомогу на лікування чи придбання протезів учасникам АТО. Коли полички в магазинах порожніють і закрадаються дурні думки про 90-ті, важко втриматися і не долучитися до масової істерії, не відпустити на волю стадний інстинкт. Та ми долучилися, побігши по цукор, гречку, рис і борошно, словом, усі харчі, які можуть «лежати». Насправді ж, ажіотаж, який відбувся днями, – результат нашої власної поведінки. Паралельно з різким ростом попиту зменшився рівень совісті в підприємців, які завжди шукають способи заробити. Вони уміло брехали про те, що ціна цукру в сільському магазині залежить від вартості долара. Та що підприємці! Знайома розповіла, як бідкався її чоловік: «Ну, добре, цукор здорожчав, бензин. Але я вранці пішов купити черв’ячків на рибалку, а вони й ті подорожчали! Ну яка залежність вартості черв’яків від ціни долара, хто пояснить?». Сьогодні виявилося, що запасів продовольчих товарів в області достатньо. Як мінімум – ненажери-спекулянти набили свої кишені. Як максимум – примусили задуматися, чи не даремно було ліквідовано інспекцію з контролю за цінами.

Ще одне «приголомшення»: в одну ніч – дві смерті двох політиків. Імена Нємцова і Чечетова були в українців на вустах цілі вихідні і нинішнього тижня. І якщо про одного ми можемо лише змовчати, то мовчання про іншого буде шанобливою хвилиною скорботи.

Та все ж ми на початку весни. На жаль, вона принесла нам погані новини: ціна на газ буде підвищена на 280%, на тепло – на 66%, на електроенергію – на 16%. На жаль, зміни торкнулися і друкарських послуг (не міг же долар дорожчати, не потягнувши за собою ціни на папір, який, до речі, в Україні не виробляють). Минулого тижня ціна за друк одного (!) номера газети піднялася більше, ніж утричі і склала 28 тисяч гривень. Важко прогнозувати, якою буде доля друкованих засобів масової інформації і як складеться ситуація наступного місяця. Тому на деякий час ми змушені зменшити кількість сторінок, оптимізувавши і знайшовши такі способи подачі інформації, які дозволять зекономити на площі видання. Надіємося, це буде тимчасовим кроком і з весною хороші новини повернуться в наше життя та на сторінки «Нової газети».