Діставаймо з вузликів насіння

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Шевченкові слова, сказані устами героя Небесної Сотня Сергія Нігояна – «Борітеся, поборете – вам Бог помагає» - сьогодні задають ритм сучасному життю. Синім небом і золотом днів, що вже більшають, березень дає нам наступну сходинку надії (тим часом як Надія, за яку ми тримаємо кулаки, погодилася на припинення жорсткого голодування). Шевченко нас навчив цьому підвищеному почуттю справедливості. Тому, ми й радіємо – Надія буде жити, боротися.

 

 

Мабуть, у кожного в душі є свої сходи (можливо, схожі на ті, які ведуть до Чернечої гори в Каневі), щоб підніматися ними все вище й вище. Щоб набиратися сили побороти вулицю якогось Гіркіна, Захарченка чи Бабая в центрі свого міста. Щоб нарешті навчитися користуватися культурною зброєю, яка не менш дієва за бойову. Почнемо з пам’ятника Шевченку в провінції (в моїй рідній Малій Висці). Хай на фоні занедбана будівля з обдертими стінами, але почнемо з пам’ятника. Далі, впевнені, будуть дороги, робочі місця, бібліотеки, вдалі вибори, молодь, яка залишатиметься в рідному місті…

Згадайте індійське прислів’я: вони хотіли поховати нас, але не знали, що ми – насіння. (Насіння вже давно дістали з вузликів українські жіночки, вже дещо й посаджено на сонячних вікнах, проклюнулося в одноразових пластикових стаканчиках і чекає на тепло й сонце. Воно не знає про війну, тому й не боїться народжуватися й народжувати).

А що відбувається за вікном? Ми вже відчули «реальну підтримку» Європи – з першого квітня платитимемо за газ за ціною 7,1. Новими купюрами, які з’явилися в обігу 9 березня – в день народження Тараса Шевченка. Правда, «зіпсовані» підписом нинішньої голови Національного банку (можливо, років через десять, ми зрозуміємо її дії, проте зараз – лише гнів, нерозуміння, розпач).

Ми ще й досі чекаємо видимих реформ. Добре, нехай відібрані претенденти вже проходять навчання, щоб у майбутньому працювати в українській поліції. Хай ми почули про новини в освіті з уст міністра Сергія Квіта, але чому мовчить заморських Квіташвілі, на якого покладали стільки надій? Міністри, може, десь і дають брифінги, але найголовніша цільова аудиторія їх не чує.

Про Шевченка цими днями говорили багато – по радіо, з телевізорів, на мітингах. Запитаєте, а що змінилося? Змінилися люди, та не змінилося вічне – Шевченкове Слово. Розгорніть наприклад на «Стоїть у селі Суботові» і прочитайте, на мить забувши, що цей твір написаний у 1845 році. Кожне слово – мов списане з реальності за вікном. Тому квіти – кожному зі 1384 пам’ятників Шевченку по всьому світу…

…Попри зменшення кількості сторінок та необхідність підлаштовуватися під курс долара, «Нова газета», як і завжди отримує чимало листів. Окремо дякуємо нашій читачці із ново архангельська – Зінаїді Василівні Жебровській, яка, крім теплого і щирого листа, надіслала вишитого за недавно опублікованою схемою Ангела Хранителя. Ми віримо в силу думки і бажання, тому й знаємо, що з весною ми зміцніємо, і насіння, посіяне в прогріту землю, проклюнеться сильними пагонами, що дадуть достатньо врожаю.

 

 

 

Loading...