Насичений кінець весни

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Останній тиждень весни, що минає, був дуже насичений на яскраві події – Кіровоградщина ніби дійсно стала не лише географічним центром України:

на дванадцяти сторінках газети не вміщаються усі новини про вояж дружини Президента пані Марини Порошенко Новомиргородщиною разом із послом Японії, про відвідини Кіровограда головою Національного олімпійського комітету Сергієм Бубкою, який взяв участь у Чемпіонаті України з легкої атлетики на стадіоні «Зірка», про важливий візит Міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, народного депутата Бориса Тарасюка, про обласний фестиваль народної творчості «Калиновий спів», презентації та заходи, що відбувалися в різних куточках нашої області. А ще ж ваші незамінні листи та дзвінки! У кожному з них – подяки, прохання, переживання – наші двигуни прогресу, які вселяють надію на те, що передплатна кампанія на друге півріччя буде успішною, бо нас читають.

Ми вдягалися у свої вишиванки (хто через телефонограму з області, хто за приписом серця), дивилися «Євробачення» і завмирали, коли на сцені майорів жовто-синій (хай і шведський), раділи, коли бачили на екранах телевізорів живого командира «кіборгів» Олега Кузьміних, звільненого з полону, з орденом «За мужність» на грудях. А ще проводжали із земного життя у вічне нашого кіровоградського Героя Вадима Височина, який загинув 20 травня в зоні АТО (в Ковалівському парку, поблизу якого відбувалася панахида, не стихав соловейко. Його пісня була сумною, як і цвіт акації у парку навпроти військової частини...). Такою була картинка нашого життя.

Між тим, минув рік президентства Петра Порошенка. Протягом цього року ми всі чекали від Президента виконання його найголовнішої обіцянки. Пам’ятаєте: «АТО має тривати не дні, а години, а військовослужбовці повинні отримувати високі зарплати». Не так сталось, як гадалось: кілька днів тому Ірина Геращенко нарешті пояснила, чому не вдалося припинити війну рік тому – на територію України вторглися російські війська... Сьогодні конфлікт намагаються перевести в дипломатичне русло, але ми ще й досі збираємося на Театральній площі. І досі чуємо обіцянки. Наприклад, новини про заяви, що стосуються безвізового режиму, з’являються раз у раз в інформаційному просторі. Скажіть, жителі села Копанки Маловисківського району, ви зрадієте, коли Європа нас впускатиме до себе без візи? Упевнена, таке поліпшення не вплине на вас. А між тим, селяни і жителі провінційних містечок, райцентрів переживають за інше – процес децентралізації турбує людей трохи більше, ніж безвізовий режим, адже 77% українців ніколи не були за кордоном (дані Research and Branding Group) і їм жити «по-новому» у своїй країні. За якими правилами? І чи не завершаться реформи перейменуваннями міст та переназиваннями установ (наприклад, з міліції в поліцію), зміною табличок на вулицях, де залишаються закритими садочки, ФАПи, лікарні? Щоб не бути країною невивчених уроків, варто брати частину відповідальності на себе.