Спитайте у волонтерів, за кого голосувати

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Не забарилися і кіровоградці зі своїми оцінками паризьких домовленостей, за якими так ретельно слідкувала Україна і світ вихідними. У кожного свій привід ставити хештег (маркер, помітку) «зрада» і «перемога», проте всі розуміють, що Україна потихеньку перерізає пуповину, що з’єднувала нас з імперією. Звісно, не без допомоги європейських та американських лідерів.

 

Багато хто, почувши про місцеві вибори на Донбасі, почав розпускати свої домисли: невже вчорашні терористи Гіві та Моторола отримають можливість стати депутатами, невже убивці будуть амністовані? Хіба за це гинули військові та мирне населення? Хоча президент Порошенко у понеділок заявив, що виборче законодавство буде змінене, а вибори на Донбасі відбудуться тільки після виведення з території України озброєння терористів та взяття  під  контроль російсько-українського кордону, це не завадило нам уже починати готуватися до «третього майдану» і кричати гучне слово «зрада». Серед найгучніших крикунів, наприклад, «свободівець» Олег Тягнибок, який, одного разу вдягши каску задом наперед і так сфотографувавшись, уже не виставляє світлин із фронту, або Семен Семенченко, він же Костянтин Грішин, який, бігом ставши нардепом, почав продукувати фейки і гучні заяви. Риторика таких «всепропальників» робить для України не менше зла, ніж риторика ботів, тролів та пропагандистів по той бік кордону.   

А Кіровоградщина має власну унікальну колоду карт, яку поки що тасує у своїх руках електорат. Вибори 25 жовтня покажуть, яка масть виявилася козирною (читай – партія) і хто кого «побив». Чи не вперше маємо серед карт Даму – не заплямовану бізнесовими та політичними зв’язками чиновницю, яка з’явилася в ОДА після Революції Гідності. Озброївшись гаслом «життя переможе», її прибічники апелюють до патріотизму, акцентуючи увагу на гендерному аспекті. Така собі кіровоградська Леді V, яка може об’єднати навколо себе патріотично налаштований сегмент кіровоградців, що не вірять бордам та дорогій поліграфії і добре пам’ятають, хто і як себе поводив під час Революції.

Маємо кількох Валетів – дехто з них ще з минулого року топче стежку до мерського крісла, засіваючи обабіч стежки гречку, дехто має за плечима лише авторитет «команди» і, очевидно, серйозну телефонну базу кіровоградців (як тоді пояснити той факт, що з понеділка жителі обласного центру масово стали отримувати смс-повідомлення із агітацією за колишнього керівника «гарячої лінії»?). От хто з них стане Королем чи Королевою – побачимо наприкінці жовтня. 

Прізвища кількох новоялених активістів доведеться запам’ятову-вати. Показовою є реакція соціальних мереж на появу кандидатів на посаду міського голови. Ті, хто підтримує – виголошує тости, хто проти – ставить риторичні запитання, не вислуховуючи відповідей. Нічого цікавого й оригінального.

Мені здається, якщо не знаєш, за кого голосувати, треба запитувати волонтерів.