Цукерки або смерть

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Таким гаслом зустрічали мене діти на вулиці у суботу ввечері. У масках із найближчого супермаркету, з галасом і сміхом.

Добре, то ж діти, виховані телевізором, новими мультфільмами, де монстри ходять на канікули, трансформерами, які з чудовиськ перетворюються на машини, ляльками, у яких гострі вуха, великі очі і синя шкіра. Хтось скаже «дєрєвня», як в тому фільмі. А мені якось незатишно на душі. Ажіотаж зі святкуванням чужого для української культури свята Хелловін в контексті подій, що відбувалися, примушували по-іншому сприймати фразу «цукерки або смерть». Бо смертей і так вистачає, ось тільки найсвіжіші: катастрофа російського літака в небі над Єгиптом, масштабна пожежа в нічному клубі в Бухаресті, потопельники-мігранти із Сирії. І ближче – вибухи і загибель кіровоградців у Сватовому, прощання з нашим земляком капітаном Тарасом Карпою, який загинув у липні 2014 року після поранення біля м. Сніжне. В Америці та Великобританії це скоріше дитяче свято – у нас же можна було побачити в центрі міста і дорослих з розмальованими обличчями, обляпаних штучною кров’ю. Вони веселяться, фотографуються, виставляють фото в соціальних мережах, змагаючись, у кого правдивіше виглядатимуть рани. Так і хочеться запитати: мало крові? Цинізму таких «святкувальників» немає меж. Може, сходите у госпіталь? Спитаєте у головного лікаря Сябренка, чим можете допомогти? (Тут багато не треба – розмова, пачка цигарок, підтримка.) Власне, свій Хелловін і досі в окопах на Донбасі – попри «мирні» Мінські домовленості та інші рукостискання тисячі військових щодня ризикують своїм життям. Невже так непомітно виросло покоління, яке не знає колядок і щедрівок, не меланкує, не водить козу, зате знає штучну фразу «цукерки або смерть». Щоб отримати цукерки, нашим колядникам треба було заспівати чи розповісти чотири римовані рядки, які передавалися з уст в уста сотні років, у випадку Хелловіна – давнього кельтського свята дня мертвих − все набагато простіше. Обов’язковим атрибутом має бути гарбуз зі свічкою всередині та страшна потворна маска, яка змусила б  віддати прохачеві припасені солодощі. Інтернаціональна карнавальна традиція перевдягатися, як ми вже згадували, існує і в нашій культурі, тільки 13-14 січня. В українському народному календарі знаходимо і дні-відповідники Хелловіну – це поминальні дні. От тільки ми поминаємо мертвих за тиждень після Великодня, а американці – у ніч із 31 жовтня на 1 листопада. Чому ж тоді нам так весело... Американізація не знає перепон?

Загляньмо за межі двору. Війна із зовнішнім ворогом перетворилася на війну українців з українцями. У нас виникає внутрішній фронт, а отже – внутрішні вороги, внутрішня війна, яка не менш небезпечна, ніж українсько-російська.

Що хорошого? У Раді збирають підписи за відставку Шокіна, ЄС нам поки що довіряє, осінь ще тепла і красива (а вже наче й не молода), життя, а разом із ним і передплатна кампанія на 2016-рік тривають.