Кіровоград знову відзначився

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Цікава фраза «майбутнє обирають бабки і бабки» (тобто бабусі і гроші) ще актуальна для переважної більшості кіровоградців. Молодь на вибори «забила», політична реклама і гасла свою справу зробили.Безапеляційна перемога на виборах Андрія Садового у Львові і Бориса Філатова в Дніпропетровську тощо.

І затягування з підрахунком у Кіровограді вчергове кинуло тінь на наш обласний центр: то ми вовтузимося, заживаючи слави на всю Україну з назвою Єлисаветград, то визначаємося з міським головою до третіх півнів. Усе прісно, прогнозовано і сумно, і осіння депресія тут ні до чого.

Я зробила невеличке опитування: чи ходив ти на вибори кіровоградського міського голови і за кого голосував. Знаєте, яка найпоширеніша відповідь була серед десятка опитаних? «Ходив, але псував бюлетень – не було вибору». «Не ходив, не було бажання віддавати свій голос за когось із кандидатів». У Комітеті виборців відзначили п’ять головних причин низької явки виборців в окремих містах під час другого туру. Одні з головних − відсутність мотивацій у виборців, які підтримали кандидатів, що не вийшли у другий тур виборів, та малоактивна передвиборча кампанія кандидатів щодо залучення виборців до голосування. Крім того, ні держава, ні самі кандидати (найзацікавленіші) не потурбувалися розповісти виборцям, чому потрібно взяти участь у другому турі виборів. Додавши до цього низький рівень довіри до політиків, Кіровоград увійшов до трійки міст з найнижчою явкою виборців (пропустивши вперед Херсон та Дніпродзержинськ). У першому турі явка складала 44,06%, у другому – 27,15%. (Згадуємо Данте: найжахливіші місця в Пеклі призначені для тих, хто у важливі періоди моральних випробувань зберігав нейтралітет.)

Забуваючи про те, що світле майбутнє треба обирати, а не чекати, ми швидко реагуємо на події у світі – через трагедію у Франції миттєво повбиралися у французькі триколори (в соціальних мережах є така функція – пояснюю для вільних від інтернету). Коли хтось натякнув, мовляв, агов, панове українці-патріоти, сьогодні на Сході загинуло щонайменше п’ятеро наших військових – чому ніхто про це не згадує, не оголошує траур, не ставить свічки? Чи було обкладене квітами українське посольство у Франції, коли в Україні відбулися трагедії під Волновахою, Дебальцевим? Коли почалися перші обстріли мирних жителів на Донбасі. Де прокладати межу між добром і злом, володіючи інформацією про те, що французькі літаки завдали авіаударів по сирійському місту Ракка (навряд чи в ньому не проживають мирні жителі…).

Ми, українці, загиблі французи, нещасні сирійці, які страждають від тероризму, та й узагалі – кожен житель цієї землі − в заручниках глобальної політики, яка обрала собі за інструмент різні види терору, аби тільки направити в «правильне» русло розвиток людства.

У понеділок канал «1+1» показав першу серію «Слуги народу». Хай виконання «квартальне», а сюжет дещо поверховий (нам відразу хочеться «м’яса», коли показують політиків), та перші серії стали гарною віддушиною: не забувши про політику взагалі, ми посміялися… Сміємося, значить, живемо.