Події у світі розвиваються так стрімко, що написане і сказане сьогодні-завтра може стати абсолютно неактуальним. Про це точно напишуть у підручниках з історії світу, це ми точно будем розповідати своїм дітям та онукам і згадувати як страшний сон.
Із сотень моїх знайомих бабусь і дідусів, яких ми часто навідуємо під час експедицій з «Бабою Єлькою» та редакційних відряджень, у жодного в руках не бачила смартфона. І навряд чи хтось із них міг би пояснити значення цього слова.
Ми тільки підготували матеріал про батальйони територіальної оборони, як стало відомо, що РФ відводить свої війська із західних кордонів. Навчання, кажуть, завершилося, але світова інформаційна війна, кажуть, продовжується.
Ми саме були у відділенні Укрпошти по вулиці Попова, коли неподалік прогримів вибух. Очі забігали у пошуках укриття, думки заплуталися між «невже почалося» і «цікаво, а що це».
Найважче усвідомити, що думки про російську експансію країни і можливу повномасштабну війну, які не дають спати щоночі, можуть стати реальністю. Після того, як половина українців завдяки епідемії коронавірусу побували висококласними епідеміологами, частина з них раптом перетворилася на експертів у геополітиці та цивільній обороні, даючи свої поради на тему «боятися чи жити» та «куди бігти».