Змінюймо абстрактне на конкретне

Спочатку на емоціях хотілося просто кричати в телефонну трубку, що ми ж живемо в одній країні, і змінювати нам її разом, і з нам починаються зміни, тут і зараз. Що чужої біди не буває, і не можна ж так по-байдужому. Потім хотілося просто поплакати разом із жіночкою, яка вже навіть не знає, до кого звертатися і на чию допомогу сподіватися.

Поховавши чоловіка Віктора, який загинув під Іловайськом, вона вже близько двох місяців не може отримати в обласному управлінні Держземагентства документи на землю, яку виділили її сім’ї як родичам учасника АТО. За словами нашої читачки, в Маловисківському районі всі папери підготували, землю виділили, жодних проблем нібито не виникало («Ми зробили усе можливе» ‒ сказали в районі), а от в області все ніяк. Двоє дітей, які залишилися без батька, хазяйство в Лозоватці, зневіра, розпач і депресія. «Отого що й виділили чоловікові – це місце за кладовищі», - каже дружина героя АТО.

Детальніше...

Читайте першоджерела

Брехня встигає обійти півсвіту, поки правда тільки вдягається вийти, казав прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчіль.

 

Детальніше...

Куточок психолога

Замість звичного «привіт» у трубці я почула ридання. То була моя колега – відома в області журналістка, сильна духом, інтелігентна і культурна дівчина, яка завжди у своїх журналістських матеріалах відстоює права людей, захищає інвалідів і пенсіонерів, знедолених людей, тих, хто став жертвою чиновницького бюрократизму чи корупції. Як виявилося, у магазині її ледве не побили… двоє пенсіонерів.

Детальніше...

Хто вміє плести шкарпетки?

Згорблена бабуся з двома торбами в руках безуспішно намагалася зупинити маршрутку. Водії, бачачи стареньку, не дуже хотіли зупинятися, адже який з неї виторг – пенсіонерка. Напевно, відразу простягне посвідчення, яке дає право їхати безкоштовно. А тут така гаряча пора. Вона довго не могла роздивитися номер автобусу, просила, щоб махнув хтось, коли їхатиме №134. Поки чекала на свій автобус, ні з того ні з сього почала розказувати. «Я була в п’ятому класі. Ми сиділи в школі на уроках, коли всі почали бігти в сторону сільради. «Війна» ‒ зашепотіли поміж собою дорослі. А тоді, пам’ятаю, класна керівничка на уроці запитує в нас: хто вміє в'язати шкарпетки? Я, мала, підняла руку. Мені приносили пряжу і я плела шкарпетки нашим солдатам. Ми складали їх у посилки і відправляли на фронт».

Детальніше...

В очікуванні маленької перемоги

Знаючі люди кажуть, що нібито у Прем’єр-міністра Яценюка і Президента Порошенка, які, здається останнім часом займалися виключно політикою, настало розуміння, що наша країна на порозі повномасштабної війни. Нехай її ще й досі називають антитерористичною операцією, та суть досить далека від назви. Будемо дуже сподіватися, процес політичного армреслінгу, яким останнім часом тільки й займаються політики, трохи відсунуто вбік. І засідання РНБО, яке відбулося днями, трохи вселить надії хоча на якийсь успіх нашої країни хоча б на якомусь полі (бо є ще й інформаційне, про яке кожна влада чи то спеціально, чи то випадково забувала всі 23 роки).

 

Детальніше...

Loading...