У пошуку відповідей

Війна як постійний приспів нашого життя активізує давно приспані ресурси: ми враз починаємо розумітися на політиці та економіці. Чітко знаємо, як наповнити державний бюджет (наприклад, пересадити усіх голосувальників руками за закони 16 січня, взяти заставу за них по п’ять мільйонів, дивись, і кілька реанімобілів намалюється), знаємо, хто заробив на доларові, що росте, наче на дріжджах, де дешевше можна купити цукор і борошно.

Детальніше...

НОВІ КОНТЕКСТИ, НОВІ СВЯТА

Випростатись на повен зріст і, попри біду, чекати весну. У новому історичному контексті ми по-новому сприймаємо цикл свят, які раніше були спільними для українського та російського народів.

Детальніше...

Українцем бути легко

Жменька світлої молоді зібралася в центральному кіровоградському скверику парку біля лавки, щоб стати магнітами для спонтанних благодійників. Вони просили мало: принести до їхньої лавки яблук, щоб передати учасникам АТО, які нині лікуються в обласному госпіталі для ветеранів.

 

Детальніше...

Альтернатива Дню закоханих є

У надзвичайних умовах – як-от війна, ми маємо шанс знайти й відкрити в собі те, що в звичайному світі лишилося б поза нашою увагою.  Ми дивимося нібито своїм звичним поглядом, а бачимо в людях інше: здатність до благодійності, готовність ділитися усім, що є.

Детальніше...

Де живе голуб миру?

Інформаційні повідомлення можуть з’являтися без особливої прив’язки до дійсності і ми віримо, бо без віри в щось просто не уявляємо свого життя. Після масового Маршу миру, який відбувся не лише в Кіровограді, а і в кількох районних центрах, мені довелося почути від кількох стурбованих друзів такі слова: «Я не Волноваха. Так, я – Україна. Але не Волноваха». Виходить, якби у Франції не трапилося терактів, які покликали на вулиці тисячі людей, то в Україні не організували Марш миру, щоб бути почутим і побаченим у всьому світі? 

Детальніше...

Loading...