Обміняю депутата на собаку
- Деталі
- Категорія: Колонка редактора
- Опубліковано: Четвер, 06 лютого 2020, 07:39
Ні тижня без зашквару не можуть «зелені» депутати. Цього разу історія з собакою у якості оплати за газ не на жарт сколихнула інформаційний простір, тему собак і нардепів обговорювали цілий тиждень скрізь. Нагадаю: 31 січня в ефірі програми «Голос народу» 112 каналу нардеп від «Слуги народу» Євген Брагар запропонував нашій землячці – пенсіонерці з Аджамки Любові Колючій продати собаку, щоб заплатити за комунальні послуги.
Кіна не буде...
- Деталі
- Категорія: Колонка редактора
- Опубліковано: Четвер, 30 січня 2020, 07:36
У Кропивницькому на місці вже колишнього кінотеатру «Зоряний» збираються побудувати супермаркет. У історичному центрі міста, біля красивенної будівлі краєзнавчого музею – пам’ятки архітектури. Поряд – майже готовий до прийому відвідувачів новий центр надання адміністративних послуг. Трохи далі – міська дитяча поліклініка і легендарні пантери, які теж, як і поліклініка, давно чекають на свою реставрацію.
Алло, гараж!
- Деталі
- Категорія: Колонка редактора
- Опубліковано: Четвер, 16 січня 2020, 09:08
Всі ми мріємо про Європу (вживаю це слово у значення «комфорт» і зручність) у себе у дворі. Але разом із тим усі хочемо, щоб гараж був поряд чи недалечко – на відстані ста метрів від під’їзду, в ідеалі – у дворі власного будинку. Та виявляється, традиція «облагаражуватися» (як і склити балкони, до речі) – це риса суто пострадянських країн. Україна і Кропивницький зокрема не виняток. У нас вона лягла в основу схеми, коли землю нібито під гараж виділяють на клумбах, газонах і майже на проїжджій частині.
Що там депутати?
- Деталі
- Категорія: Колонка редактора
- Опубліковано: Четвер, 23 січня 2020, 09:14
Вони працюють. Періодично голосують «за» або «проти», утримуються і навіть дозволяють собі не відвідувати сесійну залу – все за давньою традицією українського парламентаризму.
Про ідентичність
- Деталі
- Категорія: Колонка редактора
- Опубліковано: Четвер, 09 січня 2020, 08:07
Про українського письменника Уласа Самчука ми б із вами не згадували б ще довго (якщо ніколи), якби не новорічна промова президента, меседжі якої багатьом нагадали один із творів, що входить до шкільної програми. Звісно, ніхто не плекає надій, що президенти самі пишуть свої промови, скоріше за все, ніхто з попередніх п’яти самотужки не писав собі жодного абзацу. Для цього можуть існувати цілі департаменти і служби, спеціально найняті райтери, які отримують за це величезні гроші.