Нова школа

Кожен із нас має свої асоціації зі словом «школа», залежно від власного життєвого досвіду. Для когось це були найкращі часи дитинства, а хтось і досі не може зрозуміти, для чого він десять років вивчав різницю між підметом і присудком.

Детальніше...

Ефект розбитого вікна навпаки

Майже щодня одна тендітна маленька жінка з іншого кінця міста їздить на Козачий острів, що в Кропивницькому. Вона їде не відпочивати, не займатися спортом. Вона поливає дерева. Носить воду з Інгулу і методично і вперто поливає залишки липок, які минулого року висаджували під покровительством політичної партії «УКРОП», військові та АТОвці. Власне, тоді подія для позитивної картинки по ТБ відбулася, про це написали усі ЗМІ… Невже далі можна не перейматися про долю дерев?... Можливо, занадто скептично, але таких дерев, висаджених «для картинки» (тобто піару), а потім забутих, у Кропивницькому дуже багато. Так само дуже багато пеньків від багаторічних каштанів і лип, які закривали вивіски аптекам і магазинам.

Ця тендітна жінка – Надія Паливода. З нею я познайомилася днями, і вона вселила мені віру, що наше місто має шанс на порятунок. Надія – вчитель за професією – після роботи їздить в різні кінці міста, де ростуть посаджені комунальниками, але недоглянуті молоді деревця. Вона їх обгороджує планочками, обкопує, обкладає камінням. Познайомтеся з деревами на алеї, що з’єднує вулицю Пацаєва і Волкова, по вулиці Героїв України, на Жадова чи Попова. Якщо вони живі – біля них була Надія.

Маленька, але сильна – вона тягає воду з Інгулу і поливає липи, а віднедавна – і туї, які постраждали від пожежі сухої трави. Деякі з них обгоріли, десь пошкоджене нижнє гілля, але всі вони живі. Алею з туй на Козачому острові теж висадили минулого року і теж забули, що їх треба рясно поливати у спекотну погоду. Саме Надія достукалася до КП «Благоустрій», щоб комунальники видали 60 планок на обгородження лип. Довго шукала машину, хто б забрав ті планки, довго шукала, де б їх зберігати… Вона розповідає: дуже часто люди, які проходять повз, цікавляться, для чого вона турбується про «нічийні» дерева. А коли Надія пояснює, дивуються і починають допомагати або обіцяють і собі брати під опіку деревця – поливати їх і обгороджувати.

Може, це ефект розбитого вікна – тільки навпаки. Побачивши, як люди самоорганізовуються для того, щоб робити місто кращим, все більше і більше кропивничан приєднуватимуться до спільноти? До речі, Надія написала проект «Свідомі громадяни – зелене місто», і його підтримала Британська рада. Мета проекту – навчити кропивничан берегти легені міста. Детальніше ми розповімо на сторінках «Нової газети», яка стала партнером цього проекту. Чи правильно робить Надія? Адже для цього є комунальні служби, управління ЖКГ? Вона обрала такий спосіб.

А тим часом...

Приблизно тоді, коли в Кропивницькому з’явилася петиція про звільнення начальника управління житлово-комунального господарства міської ради Олександра Хачатуряна, чиновник написав заяву на звільнення. Мало того, покинути роботу в управлінні ЖКГ вирішили і майже всі спеціалісти міського управління житлово-комунального господарства. Не витримали критики, бідолахи. 

Інтелігентно. Красиво. Компромісно

Кропивницька обласна газета – звучить прекрасно! Із четверга, 14 липня, усі ми відразу почали приміряти нову назву обласного центру до свого життя.

Детальніше...

Кропивничани і «кропивниччани»

Якщо хтось наївно подумав, що тема перейменування та декомунізації буде закритою після підписання офіційного документа Президентом та появою імені Кропивницький на стелах при в’їздах до обласного центру і в паспортах колишніх кіровоградців, той помилився

Детальніше...

Об’єкт на реконструкції

День міста поки-що-Кіро-
вограда цього року відзначатимуть під лейтмотивом «Кіровоград – місто моєї мрії». У програмі – спортивні змагання, урочиста хода від пам’ятника Янголу-охоронцю до міської ради, продовольчий ярмарок, виставка рятувальної техніки на центральній площі, картопляний пиріг…  Дворцову обіцяють поділити на сектори для сімейного дозвілля, а ввечері організують концерт із виписаною з Києва зіркою.

Дивно, але коли я розповідаю своїм друзям, які нині вимушено працюють за кордоном або покинули Кіровоград у пошуках комфортнішого для проживання місця, про те, під яким гаслом відзначатимуть цьогоріч день колись рідного їм міста, вони відверто сміються і сприймають це за анекдот чи гірку іронію.

Кіровограде, місто чиєї ти мрії?

Запитую в Ольги Поцілуйко, яка непогано облаштувалася в Німеччині, чого їй не вистачало у Кіровограді. «Якщо відповідати лаконічно − то справедливої зарплати, чесних судів і органів державної влади, якісної медицини і ефективної поліції», − каже вона.

Запитую в Олександра Панасенка, який працює високооплачуватим ІТ-шником у Києві, яким мав би бути Кіровоград, щоб стати містом мрії. «Перспективним. Щоб влада хоч трохи робила щось для міста, щоб бидла було менше, щоб місто розвивалось не тільки в бік меблевих магазинів, банків та аптек», − каже Сашко. 

«Екологічно чистий, з низьким рівнем злочинності, з гарним медичним обслуговуванням», − відповідає на те ж саме запитання Галина, яка теж працює в Києві, бо не змогла змиритися із відсутністю перспектив у рідному місті.

Серед моїх знайомих немає людей, для яких Кіровоград був чи є містом мрії. Досить тривалий час ми маємо нового керманича, який обіцяв зробити місто придатним для комфортного проживання, обіцяючи втілити в реальність 10 перспектив. Говорили про нові робочі місця, соціальну підтримку, дороги, великогабаритні автобуси і конкурс на перевізників, захист пільгових категорій населення. Казали, що без конкурсу не закриють жодну вакансію у міській раді.

Отримали соціальні картки, якими можна скористатися в мережі магазинів «Ятрань» та «Копілка», колапс через «несподіваний» снігопад, ті ж самі маршрутки і ті ж самі проблеми, пов’язані з житлово-комунальними послугами, дорогами та бюрократією. Та що говорити, в місті немає елементарного – дорожньої розмітки! (Минулого тижня активісти взялися самі малювати пішохідні переходи в центрі міста, організувавши флеш-моб «де зебра».)

Цікаво, яким баче місто-мрію Кіровоград сам Андрій Райкович?

На гранітній стелі, що в центральному скверику міста, висить плакат «Об’єкт на реконструкції». Дивлюся на це місце і розумію, що ця фраза  стосується не лише цього багатостраждального пам’ятника, а всього нашого міста.

Дійсно, об’єкт на реконструкції. А те, як довго він залишатиметься на реконструкції, залежить тільки від нас.