Не лише пісня

Нам казали, що сита Європа втомилася від України, що їй нецікава політика, що чуже горе не торкнеться любителів розважальної музики. Неформат виявився форматом. А форматом стала розумна музика, яка примушує задуматися, що чужої біди не буває. Джамала показала, що навіть коли твоєму народу стріляють в спину, залишається голос, який може зазвучати на всю планету, який почують на різних континентах.

Детальніше...

Травневі кадри

Старезний дід показує такій же бабусі на телефоні фотографії. Я зупиняюся, щоб придивитися – він упевнено гортає пальцем світлини на сенсорному екрані, щось коментує. Через день, 8 травня, я знову побачу його.

Детальніше...

Тримати на відстані

«Стояло при дорозі дерево. Високе, могутнє. Воно стояло осторонь від усіх і нікому не робило ні добра, ні зла. Воно ні від кого не залежало і від нього ніхто не залежав. Дерево всіх уміло тримати на відстані. І ліс, і луг, і дорогу з усіма, хто йшов нею. І воно завжди було таким».

Детальніше...

Про світле

Напередодні Великодня хочеться думати і писати про світле й чисте. Проте світлого й чистого в інформаційному просторі нашого сьогодення начебто замало.

Детальніше...

Весна – не весна з такими новинами

Уперто піднімаючи тему перейменування Кіровограда на найвищий п’єдестал, кіровоградці – лідери суспільної думки придумали оригінальний флешмоб: фотографуються із плакатиками з хештегом «запитай у мене». Хештег – це спеціальна позначка в соціальних мережах, яка об’єднує різні теми користувачів. Це  дає можливість групувати подібні повідомлення, таким чином можна знайти хештег і отримати набір повідомлень, які його містять. Останніми днями кіровоградський інформаційний простір заполонив хештег #спросі у мєня, как назвать мой город. Автори цього заклику, мабуть, трохи випали з контексту, адже забули, що в нас уже запитували про нову назву Кіровограда під час так званого громадського опитування і навіть витратили на це кількасот тисяч гривень із міського бюджету. Тепер активісти, частина з яких раніше не була такою активною (ні корупція, ні ЖКГ, ні дороги так не хвилювали їх), хочуть повторного опитування. Навіть попри те, що механізм декомунізації прописаний у відповідному законі і проігнорувати рішення Верховної Ради не вдасться.

Ну, буває.

У Полтаві, наприклад, колишній міський голова теж хотів «почути кожного» і активно закликав полтавців до участі в акції «Твоя вулиця – твоя назва». Його благодійний фонд організовував опитування, він давав прес-конференції і навіть на цій хвилі підвищив собі рейтинг. Потім, правда, благодійна організація «Світло надії» з’ясувала, що перейменування якнайбільшої кількості об’єктів на руку активісту, адже він має тісні зв’язки з Бюро технічної інвентаризації, а отже його хвилювання за долю полтавських вулиць було не чим іншим, як банальним бажанням заробити.

Власне, намагання наших активістів закликати провести повторне опитування щодо назви обласного центру (а з поведінки та заяв адептів різного роду єлис(з)аветів та святоєлисаветів зрозуміло, що будь-яку іншу компромісну назву на зразок Кропивницький вони не підтримають) викликає в уяві картинку: Путін із плакатом «Спросите у меня, как назвать ваш город». Чесно: опоненти, що беруть участь у перейменувальних баталіях, уже не вражають своїми аргументами. Розумні люди не забарилися і запропонували альтернативний флешмоб: виступили із плакатами з написами #запитай у мене, який статут потрібен громаді міста, #запитай у мене, які дороги потребують ремонту, #запитай у мене, як не порушувати закон, #запитай у мене, як гласно витрачати бюджетні кошти, #як реформувати транспортну систему міста, #запитай мене, що таке прозора рада…

Часом здається, що весна − не весна з такими новинами, які прославляють наше місто на всю Україну. Перший шок – вчинок олександрійських студентів-ветеринарів, які разом зі своїм викладачем розчленували на камеру цуценя. Другий шок – новина про жахливу смерть семирічної дівчинки, яка загинула від рук свого хрещеного. Подробиці цих трагедій вражають, а наше місто набуває слави неблагополучного обласного центру.