Клінбокс як рекламна площа?

У Кропивницькому в центрі міста з’явилися клінбокси – це так по-модному називаються сучасні урни для сміття. Їхня специфіка в тому, що ці бокси мають різні відсіки відповідно до виду сміття (кошик поділений на три сектори: для паперового, пластикового та скляного непотребу), але частина самої конструкції більше схожа на рекламну площину.

Детальніше...

День незалежності від чиновників

Ранок Дня Незалежності, 24 серпня, я і ще декілька моїх знайомих, серед яких журналісти «Нової газети», «21 каналу», волонтери та громадські активісти, провели не на урочистостях.

Детальніше...

Ніхто не полетів

Перший літак рейсом «Кропивницький–Одеса» полетів до Одеси порожнім.

Детальніше...

А якими ви були у 25?

Нашій країні 25. Згадаймо себе у цьому віці: здається, що все найкраще попереду, рожеві окуляри майже зняті, можна навіть робити проміжні підсумки своїх досягнень і планувати життя з оптимізмом і завзяттям.

Дорогою ціною ми досягли власної ідентичності, а країна відбулася як держава. Чи не вперше за чверть століття ми реально почали виходити з-під російського впливу. Робимо це і на внутрішньому фронті, і на зовнішньому, а дехто продовжує боротися сам із собою.

Напередодні Дня Незалежності на площі Героїв Майдану в Кропивницькому замайорів червоно-чорний прапор. Його вивісили учасники Антитерористичної операції – військові окремої роти 17 мотопіхотного батальйону, яка у серпні відзначила два роки з часу створення.

Напевно, у попередніх двох реченнях сконцентрована інформація про зміни, які відбулися з Україною за 25 років.

Що напишуть автори нових підручників історії рідного краю? Ми завершили декомунізацію – у центрі міста не стало пам’ятника Кірову, а на карті України − назви Кіровоград і вулиць на честь усяких Ленінів, Кірових і Фрунзе. Ми почали розривати зв’язки з радянським минулим (читай Росією) і повертатись обличчям до європейських цінностей. Це коштувало нам дорого – у боротьбі з’явилися новітні Герої, серед яких і наш земляк Віктор Чміленко… У центрі міста з’явилася площа Героїв Майдану – сакральне місце, де під час Євромайдану збиралися кропивничани, де прощалися із Чміленком, де молилися за мир в Україні.

Ми потихеньку позбуваємося комплексу національної меншовартості – наше місто, хоч і не без пручання «ісконних єлісаветградців», отримало назву на честь корифея українського театру Марка Кропивницького.

У нас змінилися моральні авторитети. Тепер серед них чимало військових – їх запрошують виголошувати промови, вони – учасники презентацій та мистецьких акцій, концертів і лінійок. Чимало з них устигли стати політиками, хтось навіть балотувався на посаду міського голови, стали депутатами… З’явилася нова каста – волонтери, які в перший рік російської агресії тримали на своїх плечах Українську армію. Сьогодні їхні імена і досі на слуху – Олексій Тітов, Оксана Червоная, Вадим Нікітін, Наталя Салімова, Олена Щербина, Інна Ковпак, Тетяна Бородіна.

Та попри нібито і зміни протягом 25 років, нові персоналії, які творили ці зміни, на жаль, складається враження, що «влада» і «люди» залишаються по різні боки барикад (а барикади нікуди й не поділися). Елементарні приклади видно по всьому місту: пандуси під кутом у 45 градусів, бур’яни у найнесподіваніших місцях, занедбана Набережна і парки в центрі міста. Попри молодість нашої країни керують нею люди з радянською системою цінностей. Мабуть, саме тому так важко дається нам ця Незалежність. Та вірю, ще трохи і до керма прийдуть народжені в Незалежній Україні. Іншого майбутнього, крім світлого і в достатку, в нас не може бути.

Нова школа

Кожен із нас має свої асоціації зі словом «школа», залежно від власного життєвого досвіду. Для когось це були найкращі часи дитинства, а хтось і досі не може зрозуміти, для чого він десять років вивчав різницю між підметом і присудком.

Детальніше...