Шукаючи в книжкових інтернет-крамницях чогось, що дозволило б хоч якось відволіктися від війни, я випадково натрапила на книгу «Бандера и бандерівщина», автором якої є Олександр Сєвєр. Це видання побачило світ нинішнього року.
По дорозі з Кіровограда у бік Хутора Надії, праворуч від траси стоїть випалене поле. На ньому порядкують зо два десятки лелек, які щось спокійно вишукують поміж стернею. До цього часу могли виникати лише одні думки при вигляді цього поля: якийсь недолугий фермер порушує закон, спалюючи стерню. Та зараз у голові метафора: невже це наша Україна? Спаплюжена, використана, почорніла, обібрана, без майбутнього?..
Анексія – це слово поступово стало звичайним для сучасної української лексики всього за кілька тижнів.
Як кілька тижнів тому слова «громадянська війна», «снайпери», «євромайданівець» і т.д. Насильницьке втручання Росії у справи іншої країни, яку вона «любить» і «поважає» ось уже стільки століть без прикриттів показало, настільки сильною є ця «любов».
Хочете дізнатися реальну ситуацію в Криму в контексті стосунків з Росією, не дивлячись остогидлий телевізор і не слухаючи радіо? Проїдьтесь потягом «Львів-Сімферополь».