Важко про це не думати, коли за вікном нібито буяє весна.
Після місяця «сидіння» на карантині внаслідок пандемії, моніторингу нових і нових смертей, після кількох тижнів масштабних пожеж по всій Україні і смогу, який відчутний навіть у центральній частині, після землетрусу в Ужгороді (хай у 3 бали, але ж!) і пилової бурі інколи здається, що нам тільки й залишилося, що привітати з успішним приземленням на планеті Земля інопланетян. Хай уже розбивають свій табір десь на Майдані Незалежності чи Олімпійському, і весь набір міфічного апокаліпсису під акомпанемент цвіту яблуні буде зібраний.
З понеділка 6 квітня ми з вами живемо за новими правилами, які для багатьох українців видалися занадто складними для усвідомлення.
Уже другий тиждень українські школярі мають нагоду «ходити до школи» за допомогою телевізора. Через карантин і відмінені заняття в школах крилатий вислів «той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор» втрачає актуальність.
Найцікавіше минулого тижня було роздивлятися карту поширення коронавірусу, коли протягом кількох днів Кіровоградська область була таким собі оазисом, куди не ступила нога пандемії. У чому ж секрет?