Підміна понять

Деталі

Категорія: Колонка редактора

Опубліковано: Четвер, 21 листопада 2019, 08:00

Ми живемо у світі постправди та підміни понять – кожен володіє інформацією з обраних джерел, на свій розсуд розпоряджається здобутими знаннями, інтерпретуючи дійсність відповідно до власного досвіду.

Я проходжу повз магазин «Екомаркет» і так мені хочеться, щоб у цьому магазині продавалися екопродукти. Але раптом виявляється, що приставка «еко» – від слова «економія». У цьому ж таки економному магазині я купую пакети для сміття з позначкою «еко». На упаковці написано, що ці пакети швидко розкладаються, і я тішу себе надією, що своєю життєдіяльністю та життєдіяльністю своєї сім’ї завдам менше шкоди довкіллю, ніж якби купувала звичайний поліетилен. Та де там. Виявляється, що поліетилен, з якого зроблені конкретно ці пакети, просто швидше розкладається на дрібні невидимі частини, тобто він не перепріває, його не перероблять черв’яки і з нього не зможуть зробити ще один пакет. Просто навколишнє середовище отримує свою дозу мікрочастин пластику швидше, ніж це відбувається із звичайними пакетами. (До речі, є таке модне слово – «грінвошинг». Це коли компанія, яка забруднює навколишнє середовише, започатковує типу «екологічний» проєкт («розкладні» пакети чи паперову тару, для яких так само треба знищити дерево), щоб привабити покупців, які вболівають за екологію). Насправді така «екологічність» – це маркетинговий хід і нічого екологічного в цьому немає, крім, звісно, префікса «еко».

До слова, раптом ви подумаєте, що місцева компанія, яка надає послугу з вивезення відходів, «Екостайл» придумала щось надзвичайне, щоб переробити сміття на полігоні, то варто знати, що частка «еко» цілком може відповідати процесу трамбування непереробних відходів і згодовування органічного сміття каліфорнійським черв’якам. І це вже великий прогрес для нашого міста, де про спеціальні печі для спалювання сміття, що не виділяють шкідливих викидів і які є традиційними для Європи, залишається мріяти.

Отже, підміна понять для нас – звична справа.

Любить обманювати нас і держава. Ось наприклад, ще один соціально значущий феномен – поняття «прожитковий мінімум». На перший погляд, має означати мінімум коштів, необхідних для прожиття. Виявляється, офіційно це – «вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості». Наприкінці 2019 року він становитиме 2027 гривень…

Хочу уявити, але не виходить, як на дві тисячі на місяць можливо задовольнити найскромніші фізіологічні, соціальні і культурні потреби у сучасній Україні. Можливо, й можна. Та тільки з визначення треба прибрати слово «особистість». Тоді все буде по-чесному.