Минулого тижня ми провели цілий день в іншому світі – у Златопіллі Бобринецького району (це колишнє Свердлове).
«…Дрімав він на горбку, була б його спіймала – зозуля ізлякала. Ку-ку, ку-ку». Олександр Михайлович Ратушняк розігрував нам цілу виставу на парі з методики викладання української літератури. Ми – переважно дівчата – хіхікали, коли він складав руки над головою, щоб показати зайчика і «прокукукати» в різні боки. Так креативно він намагався надихнути нас на вивчення творчості Павла Тичини у школі, будучи викладачем педуніверситету імені В. Винниченка.
Здається, всі українці світу одностайні у своїй ненависті до вічного ворога, тож проблем із загадуванням заповітного бажання опівночі у новорічну ніч у нас не має бути – всі ми об’єднані одним. Ну, поки що об’єднані…
Від страху у лютому 2022-го ми дійшли до спокійної впевненості у січні 2023-го. Так нас привчили в телевізорі та соцмережах, так працює наша психіка, озброєна механізмами самозахисту. З усіх сил шукаємо зачіпки, щоб вірити в хороше.
Ось «старий пасічник» Олег Чабан. Минулого року ми писали з ним інтерв’ю про крафтове виробництво крем-меду, ще влітку він виставляв фото різнотрав’я навколо своєї пасіки, а сьогодні з окопів поблизу Бахмута запитує, чи ми не змерзли.