Ніколи такого не було – і от знову. Знову кропивничани на День міста майже билися за пиріг, напихаючи в кульочки шматки кулінарного рекордсмена і опісля визбируючи крихти. 265-кілограмовий пиріг розібрали вщент за 20 хвилин (у минулому році – за 10, воно й зрозуміло – нинішній епосі бідності нібито настав кінець чи ще ні?), але емоцій від споглядання цього дійства лишиться на кілька днів.
Темою цьогорічної Ялтинської конференції було… щастя.
27 серпня минуло сто днів, відколи в Україні новий президент. Для тих, кому важко було повірити дійсності і звикнути до самого формулювання «Президент України Володимир Зеленський», минуло достатньо часу, щоб пройти всі п’ять стадій прийняття неминучого: заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття.
Я вже колись згадувала цю показову історію, коли групка сусідів самотужки намагалася відремонтувати дорогу у дворі, збираючи гроші на купівлю асфальту і оренду техніки, пишучи на адресу будівлі з колонами численні звернення і заяви. Вона закінчилася невдало, від того «провалу» сумно і досі (а минуло вже п’ять років), і досі в тому нещасному дворі катакомби в стилі легендарного Возсіятського.
Все частіше доводиться чути звідусіль слово «альтернатива».