Навпроти статечного військовослужбовця Нацгвардії Віктора стоїть зморена та виснажена жінка в літах. В нього за плечима – спортивне минуле, ринг, бокс, десятки травм, в неї – вісім місяців безвилазного лежання в підвалі. Неходяча від початку великої війни, вона повзла до нього на колінах, бо почула, що прийшли наші. Вольовий з народження, він прийшов, бо тут чекали свободи та синьо-жовтого прапору.
Ми спали. Просто спали і не знали, що ворог перейшов кордон.
Приводом до експедиції у село Златопілля (колишнє Свердлове) Бобринецького району став звичайний паперовий лист від нашої читачки, 92-річної Діани Сулімової.
Як журналістка перекваліфікувалася на санітарку