До початку великої війни кропивничани Тамара та Сергій Залевські жили звичайним тихим сімейним життям. Жінка створювала домашній затишок, була домогосподаркою, чоловік працював електриком-зварювальником, разом вони виховували п’ятьох дітей. 24 лютого ніхто з родини Залевських ще не знав, що невдовзі росія забере у Тамари чоловіка, у дітей – батька, а поки…
Яна і Сергій, як і чимало наших співрозмовників, були випадковими гостями Етнолабораторії «Баба Єлька». Невеличка екскурсія переросла в емоційну сповідь, в якій були і сльози, і сподівання на повернення, і любов до рідного міста Херсона, з якого подружжю довелося виїжджати, щоб залишитися в живих.
Наприкінці вересня тернопільська журналістка Ірина Небесна у рамках проєкту «Медіалабораторія пам’яті» відвідала село Коробчине Новомиргородської громади. Вона зустрілася з Раїсою Кожухар 1936 р.н. та записала її спогади про свого свекра Сидора, який пережив Голодомор 1932-1933 рр. Кореспондент «Нової газети» супроводжував її в якості спостерігача та записав їхню розмову і для своїх читачів.
Пані Оксана вже більше 20 років живе на Кіровоградщині, куди переїхала ще молодою. Це рідний край її чоловіка, а за стільки років – рідний і для неї. На малій батьківщині – в Запорізькій області – залишилася її матір і сестра з інвалідністю, дядько з родиною, друзі дитинства і чимало знайомих. Раніше жінка один-два рази на рік відвідувала рідню.